9. ІВАН ФРАНКО (1856 — 1916) — один з найґеніальніших українців, видатний письменник, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893). Його творчий доробок, писаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Він був одним з перших професійних українських письменників, тобто заробляв на життя літературною працею.

У Коломиї Іван Франко був багато разів. У березні 1880 р. він зустрічався в нашому місті зі своїм першим коханням, Ольгою Рошкевич. Тих днів Франка заарештували і він зазнав великих неприємностей і принижень, перебуваючи в коломийському арешті та в тюрмі.

У червні того самого року І. Франко знову приїхав до Коломиї, де пережив один з найважчих у його житті періодів, т. зв. страшний тиждень, коли в готелі Гірма, хворий і голодний та знеохочений до життя лежав і чекав смерти. Порятували його березуни, передавши гроші від приятеля Кирила Ґеника.

Відтак І. Франко був у Коломиї 7 жовтня 1883 року, де зустрічався з Михайлом Павликом у справі хліборобських артілей; у 1884 р., коли виступав на студентському вічі; у 1890-і роки, коли брав участь у радикальному русі; у 1900 р. привозив до Коломиї хвору дружину, яку лікував доктор Кобринський. Останній його приїзд припав на холодне 11 січня 1912 р., коли хворий Франко читав у Народному домі свого безсмертного «Мойсея» при великому здвизі коломийців.

У Коломиї Франко написав низку своїх відомих віршів, тут побачило світ кілька прижиттєвих видань Франка і кілька посмертних. Українці міста відкрили йому пам'ятну таблицю з нагоди 10-річчя смерти (1926 р.), яка висить дотепер на Національному музеї. Згодом Каменяреви відкрили в Коломиї ще три меморіяльні таблиці та величний пам’ятник. А є ще тут вулиця та медичний коледж, названі на його честь.

Життя Івана Франка досліджував коломиєць Іван Білинкевич і навіть видав 1991 року невеличку книжку «Іван Франко і Коломия».