"Дзеркало краю" продовжує публікувати цикл статей про технічну історію Коломиї. Цього разу мова піде про кінокамери й кіносправу.

Кіно художнє й документальне неможливе без кінокамер, які народилися у 1880-і у Франції. Згодом кінокамерне виробництво поширилося на інші європейські країни і, врешті, перед повели американці, а згодом і японці. Кінокамера пройшла свій шлях від громіздких апаратів до портативних, від студійних до приватних, і при цьому кінокамери поділяються на любительські й професійні, на ручні, штативно-плечові та штативні. Їх використовували насамперед у розвідці, з науковою метою, фіксуючи не лише подорожі й мандрівки, але й великі дійства та маленькі сімейні події. У кінокамерах використовували плівки різної ширини — 65 мм, 35 мм, 16 мм, 8 мм.

         Відомо, що кіноаматорством у Коломиї захоплювався педагог Володимир Левицький, який у Коломийській восьмирічній школі №10 створив кінодемонстраційний (1966) та кінооператорський (1968) гуртки. Юні кіноаматори використовували кінокамеру «Київ» з 6-мм плівкою. Вони зняли навчальні фільми «Важіль, прості механізми», фільм «Незабутнє», мультфільм «Ріпка», ляльковий фільм «Політ на Місяць». Існував гурток до 1970 р., оскільки В. Левицький тоді перейшов працювати до Коломийського педучилища.

         У 1970-і рр. діяв кінооператорський гурток у Палаці піонерів. Учасники гуртка користувалися кінокамерою «Красногорск», плівку проявляли в помешканні Кришталовичів. Зняли стрічки з туристичних походів, з екскурсій у Київ, Москву, Ленінґрад. Вони брали участь в обласних конкурсах кінооператорських гуртків. Найактивнішими гуртківцями були: П. Кришталович, С. Білинський, М. Левицький, Я. Грицьків, Ю. Левицький.

         Упродовж 1976 — 1986 рр. діяла кіностудія «Прут» у Коломийському педагогічному училищі. Нею на громадських засадах керував згаданий педагог В. Левицький. Використовували кінокамеру «Красногорск» з 16-мм плівкою. Лабораторія була обладнана кінопроявною машиною. Директор навчального закладу К. Протас фінансово підтримував кіностудію. Активісти кіностудії: А. Самин, Р. Садрук, Ю. Рильчук, П. Клюба, В. Герей, Б. Олексюк. Гуртківці зняли понад 20 стрічок тривалістю 4-5 хв. кожна: з екскурсій у Київ, Вільнюс, Брест, Карпати; кінофільм «Проводи на полонину» з с. Верхнього Ясенова, м. Путили та м. Рахова на Гуцульщині; фільм «Грицева шкільна наука» за І. Франком; фільм про гуцульське весілля; ігровий кінофільм «Відгомін». Демонстрували стрічки на кінопроекторі «Україна». Брали участь в обласних конкурсах документальних та ігрових фільмів.

         Самодіяльне кіно знімав Дмитро Чиборак (тепер — директор Коломийського театру) на П’ядицькій дослідній станції. Кіногуртки існували і в Коломийській СШ №8 (знімали на 8-мм плівці), і в Коломийській станції юних техніків (1976 — 1995 рр., керівник — Микола Хвостиков; у 1985 — 1987 рр. директор — Михайло Яновський). Був осередок кіноаматорів і на щетинно-щітковій фабриці.

         У кін. 1960-х кіноаматорством захопився працівник Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини, згаданий вище Микола Хвостиков, який сфільмував низку кінострічок про творчість місцевих митців та їхні виставки: М. Сабадаш, А. Коренюка, А. Шпака, Е. Бережницької, Л. Гумен, а також у співавторстві з Михайлом Яновським стрічки «Штрихи до портрета», про Василя Коновалюка (1988), «Зустріч кардинала», про зустріч кардинала УГКЦ Мирослава Любачівського в Івано-Франківську (1990). Його фільм «Маланка» (1986) отримав першу премію на обласному огляді.

         Самодіяльне кіно активно знімали фотомитець Михайло Яновський (кінострічка про Коломию, 1979 р.) та фотограф газети «Червоний прапор» Іван Підлисецький (за кольорову кінострічку «Понад Прутом моя Коломия» він отримав першу премію на республіканському конкурсі; тривалий час був позаштатним кінооператором Чернівецької студії телебачення).

         Упродовж 1968 — 1981 рр. кіноаматорством займався коломийський лікар, графік Микола Ганущак. Він використовував спочатку камеру «Нева-2», а потім «Кварц-5» на 8-мм плівку. Фільмував родинну хроніку, події з міського і сільського життя, з медичних установ, відкриття пам’ятника Маркові Черемшині у Снятині, природу Корнича, Коломиї і Карпат, подорожі. Від 1970 р.  перейшов на кольорову плівку. Мав великі неприємності від КПРС та КДБ за те, що 25 квітня 1976 р. знімав Великдень у рідному с. Корничі. Проявляв плівки сам, а згодом відправляв їх на відоме підприємство «Свема» у м. Шостку Сумської обл. для проявлення. Використовував проектор «Луч». Згодом придбав кінокамеру і фільмував на відеокасети, накладав музику. Має великий, вартісний і впорядкований кіноархів. 

         Деякі сімейні події у 1970-і фіксували на кінокамеру коломийські лікарі М. Довірак та Л. Петрицький.

         У 1970-і рр. займався кіноаматорством і працівник Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини Олег Слободян.  На 8-мм плівку камерою «Кварц» він знімав майстрів народного мистецтва Гуцульщини (Д. Шкрібляк, П. Харінчук, В. Калинич), «Вертеп» у с. Великому Ключеві, гірські краєвиди, гуцульські весілля, родинні події.

         Від 1970 р. документальне кіно творив уродженець Коломиї, випускник Львівського поліграфічного технікуму, а згодом і Московського державного інституту культури Олег Пономаренко, де закінчив факультет кінорежисури. Успіх здобув його документально-ігровий фільм «Покутська трійця» (1974). Упродовж 1977 — 1992 рр. О. Пономаренко керував кіностудією «Ватра» при Коломийському деревообробному заводі. До кіногуртка належало приблизно.20 осіб. У 1980-і він зняв документальні фільми про косівських різьбярів, про писанкарів, стрічки «Ущелина забутого вогню» (про гуцульського мосяжника П. Харінчука), «Бондарева осінь» (про гуцульського різьбяра Грималюка), а також фільми про Коломию: «Одержимість» (про Всесоюзний чемпіонат з мотокросу, який відбувався 1979 р. в Коломиї), про стару Площу героїв, про Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та ін. Деякі з цих творчих робіт закуповували музеї, вони отримували нагороди на різних конкурсах і фестивалях. З ініціативи О. Пономаренка до творчих звітів митців Коломиї внесли й перегляд самодіяльного кіно. У своїй роботі О. Пономаренко використовував німецький комплект апаратури «Pentaflex» на 16-мм плівку.

***

         Коломийська газета «Червоний прапор» за 7 квітня 1987 р. у матеріалі «Відгукніться, любителі фото й кіно!» закликала взяти участь у загальноміському огляді любительських кінофільмів, слайдів-фільмів і фотографій, а згодом планували створити загальноміський клуб кіно- і фотоаматорів.

         Від поч. 1990-х чимало мешканців Коломийщини придбали різні марки відеокамер, цифрових кінокамер, якими на значно вищому якісному рівні знімали на відеокасети й диски родинні й громадські події, весілля і ювілеї.

         Прикро, що в нашому місті нема відеоархіву, адже сфільмовані аматорами кінострічки за останніх півстоліття є нашим історичним і  культурним надбанням.

АВТОР: Микола САВЧУК

(Далі буде)

На фото: кіноаматор, коломийський лікар Микола Ганущак. 1970-і.