Цьогоріч виповнюється 780 років від часу першої писемної згадки про Коломию. Тож "Дзеркало" пропонує цикл матеріалів про історичне минуле нашого писанкового міста. Сьогодні пригадаємо прізвища архітекторів, які спроектували кілька відомих коломийських будівель.

Останній період Австро-Угорської імперії характеризується промисловим, будівельним, освітнім і культурно-мистецьким розквітом. Прикладом цього може бути наша Коломия з її середмістям. Споруди 1880-х – 1890-х свідчать про тогочасну фінансову стабільність і заможність держави та її громадян.

Сталося так, що в той період у Коломиї опинилися два талановиті архітектори: Люціан Бекер (1852 – 1921) та Дионизій Кричковський (1861 – після 1939). Перший походив з покутського села Поточища (тепер Івано-Франківської обл.), другий – з-під Кам’янця на Поділлі (тепер Хмельницької обл.). Мабуть, за національністю були поляками, іноді в писемних джерелах надибуємо видозмінені їхні прізвища – Бакер і Кжечковський.

Люціан Бекер закінчив архітектурний факультет Львівської політехнічної школи та Вищу політехнічну школу у Відні, а відтак працював на залізниці та коротко в згаданій політехнічній школі. У 1883 р. він опинився в Коломиї на посаді міського архітектора.

Дионизій Кричковський навчався у Художньо-промисловій школі в Кракові (1880-і) та в Школі образотворчого мистецтва у Парижі (1888-89). Після того творчі шляхи завели його аж до Арґентини, де він у знаменитому історичному м. Мендоса спроектував і збудував вокзал. У 1891 р. 30-річний архітектор приїжджає до Коломиї, де згодом викладає у Школі деревного промислу та керує відділом будівництва маґістрату.

Отже, на поч. 1890-х у Коломиї опинилися два молоді й талановиті архітектори з європейською освітою і певним досвідом. До приїзду Д. Кричковського з Арґентини Л. Бекер уже спроектував у Коломиї кілька приватних вілл та будинок міської бойні. Тепер він мав сильного колегу, з яким можна було втілювати в життя великі проекти. Так українська громадськість запросила цих двох архітекторів спроектувати та побудувати Народний дім (тепер Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського). Роботи велися впродовж 1892 – 1902 рр. З історії ми знаємо, яке колосальне значення мала ця будівля для наших українських коломийців.

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського (колишній Український народний дім)

Того самого року за проектом Д. Кричковського в Коломиї з’явилася імпозантна Щаднича каса (тепер Міський палац культури «Народний дім»). А 1894-95 р. блискучий творчий дует подарував містові будинок польського товариства «Сокіл» (тепер, на жаль, занедбана будівля). Ймовірно, теперішній Музей історії міста Коломиї, будинок на вул. Театральній, 56 та деякі будівлі на вул. В. Чорновола споруджені також за їхніми проектами...

 Міський палац культури «Народний дім» (колишня Щаднича каса)

Мистецтвознавець зі Львова Ю. Бірюльов пише, що характерним для творчості Л. Бекера коломийського періоду є «використання облицювальної поліхромної кераміки зі стилізованими народними мотивами». А Д. Кричковський у коломийський період вдавався до «стилів неоґотика, неоренесанс і необароко, у пластичних формах також – до «мальовничого історизму» і ранньої сецесії». Виглядає, що обидва архітектори використали коломийські можливості для різних експериментів, пробували тут продемонструвати різні архітектурні класичні й нові стильові форми. Згодом коломийський досвід їм придасться.

У 1895 р. Л. Бекер переїхав до Львова, де був професором Художньо-промислової школи аж до 1912 р. А Д. Кричковський ще спроектував у Коломиї римо-католицький костел єзуїтів (1895-97) і 1897 р. також виїхав до Львова. У столиці Галичини, безперечно, було більше простору й можливостей для його таланту. Працював він архітектором промислових підприємств С. Щепановського, а у 1901-27 був, як і Л. Бекер, професором Художньо-промислової школи. У Львові він спроектував низку величних будівель, закладів, а в Тернополі – костел і монастир отців єзуїтів.

 Римо-католицький костел св. Іґнатія Лойоли (колишній костел отців єзуїтів)

Талановиті архітектори, професори Л. Бекер та Д. Кричковський залишили нам прекрасні споруди, завдяки яким Коломия вирізняється з-поміж інших подібних міст. Сприяли цьому не лише їхній талант, але й європейська освіченість, знання естетики й краси, і суспільна стабільність багатої Австро-Угорської імперії. Яка, на відміну від імперій азійського типу, розбудовувала не лише столицю й головні міста, але й провінцію.

Зі статті Миколи САВЧУКА

Підписуйтесь на нас у Facebook, Тelegram та Instagram, щоб отримувати перевірені й оперативні новини.