Про рік роботи міськради, розподіл коштів на округах, конфлікти в ратуші та проекти фонду "Покуття" – в інтерв’ю депутата Коломийської міської ради Ігоря Ільчишина. – Пане Ігорю, чи правда, що за лояльне голосування міська рада виділяє депутатам кошти на проведення робіт на їхньому окрузі? Як взагалі відбувається розподіл коштів по округах? – Не хотілося б вірити, що воно так є насправді, але факти свідчать самі за себе. Якщо проаналізувати роботи соціального напрямку, які виконуються на округах чи в місті за бюджетні кошти, зазвичай так стається, що ці роботи проводять на округах тих депутатів, які безапеляційно підтримують провладні рішення. Відповідно, "виграють" мешканці тих округів, де депутатів, можна сказати, "підгодовують" з міського бюджету. А на інші округи спеціально нічого не виділяють. На нинішній день особисто на моєму окрузі, на вул. Січових Стрільців, 23 і Лисенка, 1 – 2, встановлені дитячий та спортивний майданчики. Там мешкає доволі багато людей – понад тисяча осіб. Протягом п’яти років я не можу домогтися, щоб завершили роботи щодо встановлення дитячого майданчика, а також щодо покриття спортивного майданчика. І це при тому, що за кошти мешканців і за мої власні дитячий майданчик вже частково облаштований. Є декілька гойдалок, встановлена огорожа, зварені ворота, також підготовлена ділянка під спортмайданчик. Я лише прошу завершити ті роботи, які вже розпочаті. Важко зрозуміти, за якими критеріями виділяють кошти. Вони точно не виділяються відповідно до кількості мешканців або співфінансування. Простежуються факти встановлення дитячих і спортивних майданчиків поблизу будинків, де мешкає 10, 20, 30 сімей – не більше… Хоча, звичайно, і там вони потрібні. – З якими питаннями найчастіше зверталися до вас мешканці за перший рік цієї каденції? – Зазвичай, проблеми скрізь однакові. Це підвали, водопостачання, міжбудинкові проїзди, під’їзди, ліфти та вивезення сміття. Тобто чистої води господарка. На нинішній день будинки передали в ОСББ, але перед цим не зробили ремонт. Тож люди залишилися наодинці зі своїми проблемами. За цей рік я скерував до міськради 48 депутатських звернень та запитів, і лише шість з них були задоволені, тобто 13 %. – Якщо переходити від питань, які стосуються лише округу, до загальноміських проблем, які виносили на голосування цього року… – У Коломиї взагалі склалася унікальна ситуація. Все розпочалося з призначення заступників, секретаря, із затвердження першого бюджету, створення комісій, тобто все пішло якимось таким записаним сценарієм не зовсім прозоро. На першій же сесії були затверджені всі заступники, обрали без обговорень секретаря – без запитань, без єдиної програми. Далі вперше було обмежено кількість людей, які можуть входити в комісію. Членів комісії призначали, не враховуючи їхні побажання і фах, а за принципом "наближення" до влади… – Які питання, з якими вам доводилося зіткнутися, вважаєте найбільш критичними і конфліктними? – Таких питань чимало, наведу приклад. У січні роздавали земельні ділянки, і постало питання виділення секретареві міської ради землі, яка була у власності і яку обробляла пенсіонерка Ганна Негрич. Як депутат другого скликання, я знав про цей конфлікт, тому застеріг новообраних депутатів від поспішного голосування. Це викликало шквал обурення з боку секретаря, і я став майже особистим ворогом. Після цього була створена комісія, яка, на жаль, розглянувши питання, не прийняла жодного рішення. Після цього тричі це питання висували на голосування, врешті-решт частина депутатів стала на бік Жупанського і проголосувала "за" виділення йому цієї ділянки. І тепер той будинок просто руками депутатів, які голосували "за", вже знесли. Нагадаю, конфлікт тягнувся 13 років. Жодна каденція не дозволила забрати в пенсіонерки землю... Тепер жінка залишилася без будівлі, і навіть без землі... – Ще одне питання, яке викликало резонанс, стосувалося реформування ДЮСШ… – Продовженням епопеї з секретарем міської ради стало цькування директора ДЮСШ, заслуженого тренера Василя Хмуляка, який відверто заявив, що це особиста неприязнь до нього з боку Жупанського. Ще восени, до того, як Жупанський став секретарем міської ради, Хмуляка нагороджували почесними грамотами, відзначали його плідну роботу, а вже в грудні, коли Жупанський став секретарем, директор ДЮСШ отримав догану, після чого через суд цю догану скасував. Ця догана була першим сигналом, що Хмуляка хочуть зняти з посади. Жупанський навіть не приховував своїх намірів, адже сказав, що буде домагатися звільнення Хмуляка з посади директора і його заступниці Світлані Дорундяк, про що вона заявила на сесії. Після цього почалися цькування. Випробовували різні методи. Спочатку хотіли скоротити одну школу, відповідно, мусили б оголошувати конкурс на посаду директора. А коли втрутилося міністерство і не дозволило це зробити, вони пішли іншим шляхом – створили третю ДЮСШ. Відповідно, знову виникла необхідність провести конкурс, який, як ми бачили, виграв єдиний кандидат, який не підтримував Хмуляка. Василя Хмуляка знає не одне покоління коломиян як порядну людину. На сьогоднішній день ми маємо збільшений штат чиновників за рахунок третьої ДЮСШ і не маємо матеріального зростання спортивної бази. Ремонти в школі тривають, але їх можна було провести, коли було дві школи. – Але, як відомо, зовнішній ремонт розпочали терміново і його проводять зараз за не дуже сприятливих погодних умов… – Може, це збіг, але після того, як усунули Хмуляка і були призначені «свої» люди, з’явилися й кошти на ДЮСШ №2. – На вашу думку, у який спосіб мало б відбуватися відкриття нової школи? – Я, звичайно, за те, щоб у місті відкривалися нові школи: спортивні, музичні, художні… Але ми є реалістами і повинні зрозуміти, що чим більше шкіл, тим більше видатків. Ми можемо збільшувати кількість шкіл, але їх якість буде нульова, тому що є виділені кошти, і якщо ці кошти виділені на 2 школи, то там можна буде забезпечити кращі умови. Але якщо ці кошти розтягнути на 10 шкіл, відповідно вони будуть недофінансовані. На нинішній день інвентар легкої атлетики – це інвентар 60-х – 90-х років минулого століття. І так в кожному виді спорту. Я вважаю, що створення третьої школи зараз не на часі. Спершу варто було б дві школи забезпечити, а опісля створювати третю. Але депутатів ввели в оману, на деяких навіть тиснули психологічно… В мене є питання до тих депутатів, які голосували "за" створення третьої ДЮСШ: "Як солодко їм спиться, знаючи про те, що на сьогоднішній день Василь Хмуляк, заслужений тренер, за рік до пенсії залишився без роботи? Як солодко їм спиться, знаючи про те, що інший заслужений тренер, батько трьох дітей, залишився без роботи?" – Секретар міськради подає всю цю ситуацію, як ваше з ним особисте протистояння… – Жупанський дуже хотів би перетворити це на особисте з ним протистояння, вважаючи, що я претендую на його крісло. Про це він навіть сказав в одному з інтерв’ю. Я ніколи не планував і не планую бути секретарем або будь-яким іншим чиновником міської ради. Можна допомагати розвиватися місту, не перебуваючи у кріслі секретаря чи іншого чиновника. Вважаю, що секретар міської ради повинен організовувати роботу депутатів. Бути кращим з-поміж депутатів. Чи є так зараз – сумніваюся… Про це свідчать конфлікти, які виникають один за одним. Людина використовує свої службові повноваження для зведення якихось особистих рахунків та задоволення власних інтересів. Тому вважаю, що депутати повинні вибрати секретарем того, з ким буде комфортно працювати і меру, і всім без винятку депутатам. – Ви були серед засновників Міжнародного благодійного фонду "Покуття". Цього року вдалося втілити великий проект по будівництву нового фонтана за кошти меценатів. Розкажіть про це. – Фонд насамперед займається освітніми програмами. Окрім того, рада фонду з ініціативи Андрія Іванчука прийняла рішення побудувати у середмісті фонтан. Було чимало скептиків, казали: не вийде, не встигнемо, не кажучи вже про фінансування. Фонтан збудували за 60 днів виключно за кошти спонсорів та доброчинні внески бізнесменів, а не за бюджетні кошти. Ми вважали і вважаємо, що кошти з міського бюджету повинні спрямовуватися на більш нагальні речі, серед яких дороги, комунікації, здоров’я, спорт, басейн тощо. – Чим ще займався фонд цього року, окрім фонтана? – Серед найбільших проектів – стовідсоткова комп’ю­тери­зація шкіл. У місті комп’ютеризовано 11 навчальних закладів плюс розпочато комп’ютеризацію шкіл району. Чимало встановлено у місті й дитячих майданчиків. Долучаємося до ремонту геріатричного будинку та сприяємо відкриттю християнського дитсадка. Фонд повноцінно долучився до програми встановлення майданчиків в дворах, біля церков тощо. Є й багато інших програм, які фінансуються, впроваджуються в життя за допомогою фонду. – Які проекти втілюватимете наступного року? – Продовжуватимемо ком­п’ю­теризацію шкіл у районі, запроваджуватимемо кілька освітніх програм, серед яких стипендії та ґранти. Також сподіваюся, що наступного року відбудуться зміни в структурі міськради, а стосунки між владою і депутатами покращаться. Вікторія МАРТИНЮК Фото: Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК