Сім років Дарія Трачук просить надати їй земельну ділянку – справу виграла навіть у Вищому касаційному суді Незчисленні. Нездоланні. Знеосіблені й знекровлені, з амнезією й склерозом совісті – члени особливої касти чиновників. І хто тільки не стикався з цією кастою, витрачаючи гроші, час і нерви! І від кого тільки не вимагали для вирішення звичайних житлових чи земельних питань стоси непотрібних паперів – довідку про довідку на довідку, рішення про рішення на рішення. Так ось набігаєшся по кабінетах, врешті плюнеш на все і запхаєш невирішену проблему в довгий ящик. До кращих часів – людяніших часів... Читайте також: Коломиянка стала на коліна перед депутатами, щоб виділили їй земельну ділянку. ФОТО Далеко не кожен має таку витривалість, як коломиянка Дарія Трачук, яка вже сьомий рік оббиває пороги всіх інстанцій, але так і не може домогтися повернення собі батьківської землі. На черговій сесії міськради пенсіонерка впала на коліна перед депутатами та керівництвом міста, благаючи врешті вирішити земельну суперечку з сусідом, який захопив її територію і вже там посадив дерева. У чому ж суть справи? Родина пані Дарії понад 50 років доглядала й обробляла земельну ділянку поруч з хатою. За цю землю її батько сплачував податок. Ніхто до сімейства претензій не мав. Та в 2009 році батько помер, не встигнувши оформити всі необхідні документи на спадщину згідно із заповітом. Минає півроку. Як і належиться, жінка звернулася до відповідних державних служб, аби отримати спадщину. Де ж вона могла знати, що ця земля вже належить іншій людині, котра виявилася спритнішою, – знаючи, що пані Дарія має право лише за півроку подавати документи на спадщину, цей чоловік умудрився землю приватизувати. Далі тягнулися роки заморочної судової тяганини, найми облудних адвокатів, які брали гроші, не видаючи ніяких квитанцій, ані розписок. Декотрі навіть на судові засідання не з'являлися, – просто зникали. Тисячі гривень йшли на різну документацію і довідки. Додайте сюди психологічний пресинг – погрози, лайку та образи відповідача і стане зрозуміло, чому ця доведена до відчаю жінка гепнула на коліна перед депутатами. Не спрацював навіть той факт, що в останній інстанції – Вищому касаційному суді України – Дарія Трачук справу виграла. На чотирьох сесіях міськради водно посилали її справу "на доопрацювання". А що ж сам відповідач? На сесії, де спір міг вирішитися, його не було. Не з’явився він й на засідання земельної комісії, котра розглядала – дуже поверхово – претензію позивачки. До слова, комісія також нічого не вирішила, однак, запросила жінку на наступне своє засідання. Чи ж буде пробита глуха стіна чиновницького нерозуміння й байдужості? "Стоятиму на своєму до кінця, хіба що мене з цих кабінетів винесуть!" – заявляє пенсіонерка. Андрій МАЛАЩУК