Останнім часом молодь все частіше відмовляється здобувати такі професії, як столяр, будівельник чи слюсар. Більшість молодих людей планують пов’язати своє життя з юридичною, економічною чи IT діяльностями. Ми поспілкувалися з людьми, які завдяки виробничій професії заробляють собі на життя, і розпитати у них плюси і мінуси професії.
Дмитро Кіращук працює слюсарем-інструментальником вже 37 років. Закінчивши 17 технічне училище, здобув трохи практики і пішов до армії. Після служби повернувся до Коломиї, де працював на заводі аж до його закриття. Нині пан Дмитро працює слюсарем-інструментальником у приватній фірмі.
"Це важка робота. Для того щоб отримати гроші, потрібно важко працювати, – розповідає пан Дмитро, – незважаючи на це, кожна робота цікава й неординарна. Найголовніше – це вкладати душу в те, що робиш. І, звичайно, не порушувати правила безпеки".
Наразі з чоловіком працює ще четверо людей. Власник фірми розповідає про обладнання та ділиться своїми думками щодо зниження інтересу до цієї професії.
"Для того щоб добре оволодіти цією професією, потрібно три-чотири роки. Хлопці приходять і надовго не затримуються. Це зумовлено тим, що одразу хочуть великих грошей. Окрім цього, якщо ми говоримо про слюсаря, він повинен дуже добре знати креслення. На жаль, у Коломиї конструкторів, які могли б навчити, практично не залишилось. Загалом виробництво у нас зникає. Закривають великі заводи. Усе наше обладнання через два-три роки можна буде викидати на металобрухт, оскільки не буде кому працювати. Є замовлення з-за кордону, але знову ж таки немає працівників. І це проблема", – розповідає власник фірми Віктор Олійник.
Ігор Федюк – майстер з великим стажем. 34 роки чоловік працює на станції техобслуговування і жодного разу не пошкодував про свій вибір. Чоловік переконаний, що навчитися можна всього, головне – мати бажання.
"Одні женуться за престижними професіями. Інші хочуть швидких грошей, їдучи за кордон, втрачаючи при цьому кваліфікацію. Ось у нас працює молодий хлопець. Йому ще багато вчитися, але він працює на перспективу", – розповідає пан Ігор.
Свій перший автомобіль чоловік відремонтував уже через три місяці роботи. "Насправді кваліфікованих кадрів дуже мало. А особливо знавців електроавтомобілів, які стають все популярнішими. Це перспективна робота, яка добре оплачується. До того ж ти завжди спілкуєшся з людьми та ніколи не сидиш на одному місці".
Найчастіше доводиться ремонтувати ходову частину автомобіля. Окрім цього, деколи клієнти потрапляють на китайські речі та підроблене паливо, які завдають шкоду автомобілю. "Це проблема, бо перевірити людина ніяк не зможе. Принаймні, у нашій області", – каже пан Ігор.
Роман Фурик – також професіонал своєї справи. Здобувши будівельну освіту, чоловік будував різні об’єкти як за кордоном, так і в Україні. Наразі разом зі своєю командою споруджує сонячну електростанцію біля Коломиї.
"Кожен збудований об’єкт – це як вишиванка. Ти бачиш, як він будується, росте і стає таким, яким повинен бути, – розповідає будівельник, – окрім цього, ти завжди на свіжому повітрі. Об’єкти різні і ніколи не подібні один на одного".
На думку будівельника, сучасна молодь більше зацікавлена будівництвом таких речей в комп’ютері, де не надто потрібно докладати зусилля, і швидким заробітком, яке можливе після кількох років плідної роботи.
Автор: Соломія Мардарович
Читайте також: Комуналка, спортивна інфраструктура та громадська вбиральня за мільйон: на що підуть гроші з бюджету Коломиї