ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Чи подумали ви вже над тим, з ким у Коломиї із лікарів підпишете в новому році контракт? ОПИТУВАННЯ

Розпочата в країні медична реформа передбачає для пацієнта, як відомо, необхідність уже з нового року укладати договір з лікарем, якому пацієнт довірятиме своє здоров’я. Чи готові наші краяни до цього відповідального кроку? Чи вважають, що завдяки реформі охорона здоров’я вийде на якісно новий рівень? Відповіді на ці запитання "Дзеркало Коломиї" пропонує увазі читачів. Алла Аннюк, директор клінінгової компанії: - Вважаю, що медична реформа дуже сира, якщо вона запрацює в такому вигляді, як нам запропонували, це буде початком кінця медицини не тільки сільської, але й державної в цілому. Отже, нещодавно на сайті Espreso.tv було зазначено, що держава в середньому витрачає на одного пацієнта 210 грн річно. Далі йде роз’яснення, що при тому, що кожен лікар вестиме дві тисячі хворих, він отримуватиме зарплатню 35 тис. грн (з розрахунку 210х2.000=420 тис. грн річно, тобто 420тис./12 міс.=35 тис. грн/міс.). Але ж зарплатня складається ще й з податків, нарахувань і відрахувань на неї. Нарахування єдиного соціального внеску 22%, тобто 35 тис.х22%=7.700 грн/міс. (Я так розумію, що дана сума буде вираховуватися з тих же 35.000-7.700=27.300 грн). Та на цьому витрати не закінчуються. З лікарем працюють ще й медсестри, молодший медперс онал, обслуга. Звідки береться їхня зарплатня? Далі:  медикаменти й продовольство? енергоносії? ремонт поточний і капітальний, м’який інвентар, придбання обладнання і меблів??? Як на мене, для реалізації медреформи в Україні спираються на заклади на кшталт Феофанії, де ремонти, заміна старого інвентаря тощо не є принциповими. Читайте також: Про відкриття хоспісів, скорочення медиків, госпітальний округ. Ексклюзивне інтерв’ю з керівником ЦРЛ Петром Лесівим Реформа також передбачає, що держава оплачуватиме всі послуги з обстеження або лікування, на які буде направлення від сімейного лікаря. Це, напевно, виглядатиме таким чином. Держава виділить для медзакладу на УЗД нирки, скажімо, 10.000 грн. За перше півріччя заклад використає цю суму і всім іншим пацієнтам, які потребують такого обстеження, його просто не призначатимуть, оскільки більше коштів у закладі не передбачено. Стосовно пацієнтів. Знаємо, що пацієнти зможуть самі вибирати собі сімейного лікаря. Супер! Але й знаємо, що є лікарі, до яких усі намагаються звернутися, а є не особливо популярні серед народу. Чи фізично зможуть «популярніші лікарі» вчасно надати всім консультації? Уже тепер у Коломиї є приватні лікарі, до яких звертаються не лише з міста й району, але й із Закарпаття, приїжджають цілими сім’ями. Такі фахівці працюють від 6-7-ї ранку до 22-ї вечора. Стосовно лікарів. У кожного з них буде певна кількість договорів, згідно з якими вони повинні обслуговувати пацієнтів. Упевнена, що на практиці працюватиме 30% діючих на даний час лікарів. Чи встигатимуть вони допомагати всім у повному обсязі? А що робити, коли твій сімейний лікар сам захворіє? І ще стосовно оплати. Пані Супрун зазначила, що буде два пакети — червоний і синій (екстрена і планова допомога). Наводжу приклад. У людини заболіло в грудях. Лікар підозрює інфаркт, робить необхідні процедури, людина перебуває в стаціонарі два-три дні, діагноз не підтверджується. Хто платить? А щодо мого особистого контракту, то планую підписати його з нашим дільничним педіатром. Вона лікувала мене ще дитиною, лікує тепер уже моїх дітей. З інших питань я звертаюся до приватного лікаря, лікування якого наразі мене задовольняє.  Василь Диблюк, пенсіонер: -Ви не повірите, але до 2010-ого я жодного разу не звертався за допомогою до лікарів. Мав з ними один короткотривалий контакт перед службою в армії, під час проходження призовної комісії. А відтоді, хоча мені вже ось-ось виповниться 64, я й не знав, де та поліклініка. Навіть коли побував кілька разів у «партизанах», як називали за Союзу місячні чи кількамісячні збори військовозобов’язаних, якось примудрявся уникнути лікарської комісії. А нащо воно мені, якщо почуваюся нормально, нічого не турбує? Але 2010-ий змусив мене вперше усвідомити, що фізичне здоров’я — дуже крихка річ. Тоді якраз була повінь, я, йдучи на роботу, хотів перестрибнути потічок і зробив це трохи невдало, набрав у чобіт води. Повертався з роботи — та сама історія, знову набрав у чобіт води. Значення цьому, звичайно ж, не надав, подумаєш, велика біда. І коли відчув невдовзі, що підвищилася температура, «списав» її на звичайну застуду. У неділю ще пішов до церкви, потім зустрівся з друзями… Однак уже в  понеділок самопочуття різко погіршало. Родина мусила викликати швидку допомогу, мене поклали в інфекційну лікарню під крапельницю. Кілька днів полежав у Коломиї, та оскільки хвороба загострювалася, відвезли мене до Івано-Франківська. На той час мені вже зовсім, як кажуть, «поплохило», не міг і встати з ліжка. Лікарі дали підписати якийсь папір (пізніше довідався, що я знімав з них відповідальність у разі невдалої операції) і сказали, що нема іншої ради, ніж чистити мені кров. Бо хвороба, якої я набрався в каламутній воді, була страшна, лептоспіроз. Операцію мені, видно з усього, зробили вдало, лікар після місячного лежання запевнив: "Будеш жити". Коли трохи оклигав, відправили мене знову назад, до Коломиї, доліковуватися в інфекційній лікарні. А тоді два роки стояв у них на обліку, перевіряли, чи не повертається хвороба. Тепер я, дякувати Богу, почуваюся незле. Не курю (та й  раніше не курив), з алкоголем на Ви. Що хотів би сказати з приводу свого лікування. Ніхто в мене ні в Коломиї, ні в області не вимагав за нього оплати. Деякі ліки, правда, купував за свої гроші, серед них виявилися такі, що й не підходили мені, то залишив їх у лікарні, може, комусь іншому підійшли. Питаєте про медичну реформу? Якось я трохи далекий від цього, не дуже орієнтуюся в цій реформі. Навіть не знаю, хто в нас на вулиці Тютюнника дільничний лікар. І добре було б, якби якомога довше не знав, не завдавав людині клопоту. А якщо все-таки треба буде підписати з дільничним договір, то підпишу, я лікарям довіряю, вони врятували мене, можна сказати, з лабет смерті. Читайте також: Медична реформа: що зміниться для українців Ярослав Бакай, депутат Печеніжинської об’єднаної територіальної громади: -Якби я, неспеціаліст у медицині,сказав, що охорона здоров’я в нашій територіальній громаді поставлена на дуже високий рівень, це було б, мабуть, перебільшенням. Рости завжди є куди, і ми намагаємося використовувати наявні можливості для розвитку й удосконалення цієї важливої галузі. Тим більше що держава йде тут громадам назустріч. Нинішнього року, наприклад, з держбюджету нам виділено медичну субвенцію на суму 14 мільйонів 161 тисячу гривень, з чого на медичні заклади вторинного рівня перерахували понад  8 мільйонів. Достатню суму виділили також центру первинної медицини, який розподілив її на фельдшерсько-акушерські пункти. Сіл у громаді, нагадаю, вісім, і кожен ФАП отримав змогу забезпечувати нормальну життєдіяльність. Сопівські медики їздять уже на новому, добре оснащеному  авто, відремонтовано ФАП у Княждворі, оновилася після ремонту й Печеніжинська дільнична лікарня… Заборгованості із зарплатнею медиків немає, а отже немає і нездорового мікроклімату в їхньому середовищі. Мушу сказати, що факт існування територіальних громад не означає наразі відособленості цих громад від районного центру. Будь-який мешканець наших сіл має право звернутися за допомогою в лікувальні заклади Коломиї, оскільки ми перераховуємо субвенцію в центральну райлікарню. Важко прогнозувати, чи діятиме така схема й надалі, та поки що вона саме така. Надалі ж, як запевняють фахівці Міністерства охорони здоров’я, буде тільки краще, продуманіше. Особисто я схильний їм вірити. У пропонованій реформі бачу серйозні зміни задля того, щоб українська медицина не давала нікому підстав зневажливо відгукуватися про неї. Візьмімо таку річ, як томографія. Не таємниця, що пацієнтові, якому потрібно обстежитися на томографі, доводиться платити значну суму грошей. З впровадженням реформи, наскільки розумію, томографію чи флюорографію, якщо їх призначить лікар, з яким я підписав контракт, навіть у приватній клініці оплачуватиме держава. Тобто державні гроші йтимуть за мною, пацієнтом. Ще один жирний плюс цієї реформи бачу в тому, що вона відсіюватиме недостатньо кваліфікованих фахівців, дасть змогу доброякісніше лікувати хворих. Людина, напевно, сто разів подумає, з яким саме лікарем укладатиме контракт, постарається довідатися про нього, про його кваліфікацію якомога більше. Кожен старатиметься вибрати собі лікаря, який відповідав би його уявленням про порядного, обізнаного в своїй галузі фахівця, не хабарника. Тим паче що цей вибір не залежатиме від того, де пацієнт прописаний чи проживає фактично. Чи зробив уже я свій вибір? Цілком можливо, що, оскільки проживаю в Сопові й обізнаний з кваліфікаційним рівнем персоналу місцевої медустанови, укладу контракт зі своїм сімейним лікарем. Марія Дідик, пенсіонерка: -Медична реформа в тому вигляді, в якому її нам пропонують, — це геноцид українського народу. Я так розумію, що майже всі послуги поліклініки чи лікарні будуть тепер платними. А звідки мені, пенсіонерці, взяти гроші на оплату послуг? Ось ощасливили нас так званою пенсійною реформою. Особисто мені пенсію підвищили аж на 172 гривні, незважаючи на те що маю 36 років безперервного стажу. І отримала тепер 1.650 гривень. Зате людина, яка ніде не працювала, отримала на 600 гривень більше, ніж мала до реформи. То це справедливо? Дуже мене турбують розмови про можливе закриття онкологічного диспансеру в Коломиї. Для коломиян, як і для жителів навколишніх районів, закриття диспансеру означатиме тільки незручності в лікуванні, адже добиратися до івано-франківського диспансеру не те, що добиратися до коломийського. Ще 2012-ого, коли почалися ці розмови, ми, ініціативна група, вдарили на сполох, потурбували й тодішнього народного депутата. Отримали заспокійливу відповідь з обласного департаменту охорони здоров’я: не переймайтеся, люди, "найближчим часом припинення діяльності згаданого закладу або зміна його профілю з онкодиспансеру на хоспіс не планується". Читайте також: Гроші підуть за лікарем, а не лікар за грошима. Як у Коломиї працюватиме медреформа. Нас заколисували обнадійливими відповідями, проте чутки про закриття диспансеру не припинялися. І чутки таки виявилися правдоподібнішими. Бо вже цього року зі згаданого департаменту нас повідомили, що "для вивчення питання функціонування Коломийського міжрайонного онкологічного диспансеру… було створено комісію спеціалістів". Комісія, встановивши «низку порушень та недоліків у діяльності диспансеру», дійшла кількох висновків. І що диспансер порушує ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, не має належної системи управління і повноцінної медико-інформаційної служби, належного матеріально-технічного забезпечення… На основі чого комісія зробила такий остаточний висновок: коломийськийдиспансер треба приєднати або до Прикарпатського клінічного онкологічного центру, або до Коломийської центральної райлікарні. На всі наші наступні тривожні звернення щодо долі диспансеру ми отримували відповіді, аналогічні наведеній. В останній відповіді з обласного департаменту нас, правда, заспокоїли, що « в будь-якому випадку проведення реорганізації Коломийського міжрайонного онкологічного диспансеру не позначиться негативно на організації медичної допомоги хворим…». І на тому дякуємо. Але маю запитання. А хто повинен подбати про «належну систему управління» і «матеріально-технічне забезпечення»? Не обласні чи київські керівники галузі? Моєму чоловікові, як на те пішло, в коломийському диспансері робили вже дві операції, мене теж там оперували, і все начебто нормально, живемо. Залишається надіятися, що, як обіцяють керівники Міністерства охорони здоров’я, жоден лікувальний заклад у процесі реформи не буде закрито. Покладаю також надію на допомогу в нашій справі народного депутата Андрія Іванчука, знаючи, як багато зробив він для коломийської медицини. А стосовно того, з ким підпишу контракт, то я ще подумаю. Запитував Дмитро КАРП’ЯК Нагадаємо, 19 жовтня Верховна Рада ухвалила медичну реформу. Переваги та недоліки реформи обговорювали і в Коломиї. Читайте також: Як зростуть пенсії в коломиян та жителів району? Все, що варто знати про нову реформу