"Дві долі одного життя". Під такою назвою вийшла чергова книжка краєзнавця Василя Нагірного, презентація якої відбулася сьогодні в мистецькому центрі "Світовид", інформує "Дзеркало Коломиї". У книжці, виданої за сприяння Міжнародного благодійного фонду "Покуття" (фундатор - народний депутат Андрій Іванчук), зібрано й упорядковано відомості про письменника, правника, громадського діяча Мелетія Кічуру, котрий мешкав у Коломиї і залишив у нашому місті своїх нащадків. Нехай залишається інтрига, тому не будемо розкривати зміст книги. Обмежимося декількома штрихами про особистість цього українського подвижника. Народився на Тернопільщині. Закінчив правничі факультети Львівського та Віденського університетів. У 1910-му році - адвокат у Коломиї аж до 1-ї світової війни. Воював. Одружився з коломиянкою. Потрапив у російський полон. Друкувався, як поет, прихильний до західноукраїнських молодомузівців. Симпатизував радикалам. Заарештований радянською владою у Києві. Розстріляний (за іншими відомостями помер у тюрмі) 1938 року. Василь Нагірний виступив упорядником текстів і документів, які йому надав сьогоднішній народний депутат, а коломиянам відомий передусім, як збирач старожитностей, - Юрій Тимошенко. На презентації книжки Тимошенко так і мовив: "Я - лише фанатичний збирач коломийської історії. Про Кічуру я зібрав усе, що про нього можна зібрати, у тому числі рідкісні світлини. Усі документи передав Нагірному, бо мені імпонує його стиль викладу історичних артефактів. Користуючись нагодою, хочу сказати, що готую до видання величезну писемну спадщину Ярослава Полатайчука - голову першого в Коломиї демократичного утворення "Поступ". Виступали на презентації коломийські старожили, які пам'ятають доньку Кічури - Ксеню. Вона у 50-х - на початку 60-х років минулого століття працювала вчителькою музики в Коломийській музичній школі. Так, пані Лілія Кикена-Киркорович дотепер плекає на своєму городі кущ турецького бузку, подарований їй нащадками Мелетія Кічури. "Дві долі одного життя"... Це тому, що Мелетій Кічура був різним у своєму намаганні вистояти і здійснитися, як творча особистість у млинарні двох світових воєн. Можливо, воно йому й зашкодило - радянська влада не прощала тих, хто вагається. Андрій МАЛАЩУК Фото: Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК