Цьогоріч у карпатських лісах можна спостерігати оригінальне природне явище – цвітіння смерек. Кінчики віття хвойних дерев вкриваються величезною кількістю шишечок червоно-малинового кольору, повідомив у фейсбуці редактор журналів "Гуцульський калєндар" і "Гуцульщина" Роман Клим.
У цьому факті не було б нічого особливого, якби квіти на лісових красунях з’являлися щороку. Але не так: смерека тримає своєрідну інтригу...
- Смерека цвіте приблизно раз у 4-5 років, – роз’яснює начальник лісового відділу ДП «Верховинський лісгосп» Святослав Форгіль. – Така цікава його природа. Зауважимо, що цвітуть не всі смереки. Для цвітіння існують оптимальні умови місцезростання. Це висота 1200 м над рівнем моря і нижче. У більшості приполонинських лісів, для прикладу, цього явища ви не побачите, – додає лісівник з багаторічним стажем.
Зазвичай смерека запилюється у травні з допомогою мікроспор, що утворюються в мікроспорангіях (пильниках), у пазухах світло-зелених, лусковидних листочків однорічних пагонів, на кінцях гілок. Це однодомна рослина. Шишечки циліндричної форми, бувають «чоловічі» і «жіночі». Перші – більші, червонуваті, розміщені на кінцях торішніх пагонів. Натомість «жіночі» мають зеленуватий або малиновий відтінок, розміщені на кінцях молодих гілочок. Згодом ці маленькі яскраві «вогники» перетворюються на великі бурі шишки.
– У листопаді-грудні ми збираємо шишки, сушимо їх у спеціальних сушарках. Насіння зберігаємо 3-5 років, аби щороку був запас для висівання в розсадниках, які є в кожному лісництві лісгоспу, – розповідає Святослав Миколайович. – А вже згодом висаджуємо окріплі деревця у наших лісогосподарських угіддях.
Крім того, зелені пагони і молоді шишки мають також лікувальну дію. Їх застосовують при хворобах дихальної системи, кашлі, для лікування ревматизму.
