Ці слова Андрія Іванчука сьогодні мають особливий зміст.
25 вересня — три роки, як його немає поруч. Три роки, за які багато що змінилося. Але залишилося те, про що він колись говорив, — справи.
Андрій Іванчук був народним депутатом України трьох скликань, меценатом, засновником благодійного фонду «Покуття». Але для рідного краю його ім’я передусім залишилося у справах.
Допомога медицині й сучасне обладнання для лікарень. Комп’ютерні класи для школярів. Підтримка дітей, спортсменів і людей, які потребували допомоги. Дитячі майданчики, культурні та соціальні проєкти. Відновлена дзвіниця з карильйоном біля церкви святого Йосафата, підтримка храму Благовіщення — це лише частина того, до чого він долучився і що стало частиною Коломиї та Покуття.
Фонд «Покуття» починався з конкретної потреби — допомогти лікарні отримати необхідні медичні ліжка. Згодом одна добра справа переросла у системну допомогу людям і громадам рідного краю.
Сьогодні переглядаємо ці фотографії та відео — зустрічі, поїздки, відкриття, звичайні розмови з людьми, моменти допомоги. Тепер це вже історія. Але багато з того, що є на цих кадрах, продовжує служити людям.
Напевно, саме цим і вимірюється пам’ять про людину. Не кількістю сказаних про неї слів, а тим, що залишилося після неї.
Минуло три роки.
А в Коломиї й сьогодні можна побачити, торкнутися і відчути результати багатьох справ, до яких був причетний Андрій Іванчук.
«Час пройде, а добрі справи залишаться».
Так він говорив.
Так і сталося.
Світла пам’ять Андрію Іванчуку.