23 вересня минає чотири роки від дня загибелі Любомира Бордуна. У Коломиї його знали як педагога, очільника управління освіти та депутата міської ради. Із початком повномасштабного вторгнення він добровільно став до лав Збройних сил України. Йому було 38 років.
Освіта була справою його життя
Любомир Бордун навчався у Коломийській гімназії, згодом здобув освіту в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. За фахом він був учителем інформатики. Працював у школі, був заступником директора рідної гімназії, а з 2016 року очолював управління освіти Коломийської міської ради. Коломияни також двічі обирали його депутатом міськради.
Університетські викладачі згадували його не лише як здібного студента. Любомир грав на гітарі, співав, був капітаном футбольної команди факультету. Згодом, уже керуючи освітою в Коломиї, він підтримував співпрацю місцевих педагогів з університетом.
Один із задумів Любомира втілили вже після його загибелі. Він хотів провести в Коломиї освітню конференцію EdCamp. Команда встигла пройти співбесіду на право її організації за кілька днів до звістки про його смерть. Перша така зустріч освітян у місті відбулася у квітні 2023 року.
Рішення піти на фронт
На початку повномасштабної війни Любомир Бордун добровільно долучився до війська. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», брав участь у боях на Луганщині та Донеччині. Був командиром відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки.
Навіть під час короткої відпустки в Коломиї він знаходив час для розмов із колегами про роботу шкіл під час війни. Турбувався про безпеку дітей і про те, як продовжувати навчання в нових умовах.
23 вересня 2022 року Любомир Бордун загинув унаслідок мінометного обстрілу на Донеччині. Його поховали на Алеї Слави в Коломиї. Удома на нього чекали дружина, двоє дітей і батьки.
Коломия береже пам’ять про свого Героя
Любомира Бордуна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. На фасаді управління освіти Коломийської міської ради відкрили пам’ятну дошку — її встановили з ініціативи родини та колег. Щороку рідні, друзі й освітяни збираються, щоб згадати його.
Пам’ятна дошка Любомиру Бордуну на фасаді управління освіти. Фото з архіву «Дзеркала Медіа».
Сьогодні згадуємо Любомира Бордуна з теплом і вдячністю. За роки праці для коломийської освіти, за мужність стати на захист України, за добрий слід у житті людей, які його знали. Рідним, друзям і колегам бракує його вже чотири роки — розмов, усмішки, підтримки, звичної присутності поруч. У їхніх спогадах він залишається близькою людиною, з якою пов’язано стільки дорогого.
Світла пам’ять Любомиру Бордуну