Як відкривали криївку-музей на місці знайденого бункеру з архівами УПА Майже безлюдна раніше дорога, яка веде в ліс, виповнюється зранку на Покрову десятками автомашин, пішими, святково одягненими людьми. Надворі хоч і прохолодно, адже напередодні випав перший сніг, проте настрій прибулих сюди, на межу між Микитинцями й Пістинем, відчувається з розмов, піднесений. –          Живу я недалеко звідси, – розповідає "Дзеркалу Коломиї" мешканець Микитинців Ярослав Карп’як, – і не думав, що святкувати Покрову доведеться колись у лісі. Але сьогодні такий день, що не прийти сюди, на це святе місце неможливо. Тут, біля потічка, знайшли в 1940-их і на початках 1950-их прихисток наші повстанці. Бункер з бідоном, в якому були сховані документи, що пролежали в землі 65 років, виявили навесні не без активної участі лісничого Кутського держлісгоспу Петра Пліхтяка. Я. Карп’як, до речі, добре пам’ятає ті тривожні повоєнні часи, він і сам постраждав тоді, енкаведисти вкинули його, малолітнього, до схрону, де переховувалися повстанці. Це було, правда, в іншому лісі, на території Микитинців. Тому вважав би неповагою до героїв не прибути на Покрову, одночасно з якою святкуємо вже й День захисника Вітчизни, сюди, на межу між двома селами. Чим ближче до бункера на узліссі, тим виразніше чути мелодії повстанських пісень, приємний запах диму від кількох багать, що на них хто гріє окріп на чай, хто варить кашу… Піднімаюся з дороги на узвишшя – і перед очима постає цілий табір, дбайливо збудований місцевими умільцями. Тут і відновлений бункер з двома входами, й інформаційні стенди про звитягу вояків УПА, і простора альтанка, і навіть викопаний унизу ставок… Узлісся буквально виповнилося голосами шкільної молоді, старших людей, які то стоять групками, то з цікавістю ходять від одного об’єкту до іншого. –Не могли не прибути сюди такого дня з учнями, – розповідає директор Микитинецької ЗОШ I-II ст. Петро Рибак. – Нехай бачать діти наяву, зайшовши в бункер, в яких умовах доводилося нашим героям виборювати омріяну незалежність. З Пістині також прибули й школярі, і церковна делегація. Почесними гостями урочистого відкриття криївки стали воїни АТО, які оздоровлюються в Косівському районі, зокрема з батальйону «Київська Русь». Виступаючи перед присутніми з короткими промовами, вони закликають молодь берегти як зіницю ока здобуту дорогою ціною незалежність, бути гідними своїх дідів. Згадала далекі вже від нас події 1940-их і Марія Строжук, яка проживає неподалік і була, як тепер з’ясувалося, зв’язковою повстанців. Старенька, без якихось високих освіт жінка запевняє, що нічого почеснішого немає, ніж виборювати в складний для Батьківщини час волю. Мимоволі згадується при цих словах повстанське гасло: «Волю людині – волю народам!» Свято, яке з повним правом можна назвати церковно-патріотичним, залишиться в душі кожного, хто прибув сюди 14 жовтня. А як пообіцяли його організатори, серед яких і Пістинський сільський голова Тарас Бейсюк, тут, на місцині біля урочисто відкритої повстанської криївки-музею, практикуватимуть табори для молоді, щоб набиралася вона наснаги до подальшої розбудови Української держави. Такої держави, про яку мріяли й за яку загинули як повстанці-бандерівці, так і воїни Небесної Сотні, учасники антитерористичної операції на сході. Дзеркало Коломиї | Коломия