П’ятого дня Міжнародного театрального фестивалю Тернопільський драмтеатр ім. Тараса Шевченка виніс на суд глядачів виставу Миколи Коляди "За крок до тебе. Упродовж першої дії цього довгого і крикливо-істеричного сценічного дійства можна було розраховувати на те, що в другій дії актори нарешті розкриють свій потенціал сповна і глядач покине залу вражений, з почуттями, що їх прийнято вміщати в ємке грецьке слово — катарсис. Читайте: Щоденник “Коломийських представлень”: День четвертий, “Діти Йова. Вік ХХ” Бо що ми побачили в першій дії? Якогось дивакуватого дядька в трусах на його улюбленому дивані, якусь нечупару в домашньому халаті з її вічними "курва" і блін... Ну гаразд, думалося, у наших благословенних краях вистачає і таких подружніх пар, з такими малогармонійними стосунками… Але в другій дії нас уже нарешті переконають, наскільки безглузде, нікчемне життя проживають ці сварливі люди! Інакше для чого було город городити? Не переконали. Навпаки, актори на чолі з режисером доклали чимало старань, щоб глядач полишав залу з думкою — саме таке безалаберне життя і є справжнім. Головне, мовляв, щоб у тебе була душа в тілі, десь там коло молочних залоз, які демонструє на сцені актриса, а все інше сущі дрібниці. Головне, щоб не діяти, не активно вторгатися в реальне життя, в весь час рефлексувати на дивані. Тобто театр імені Шевченка продемонстрував нам типово російських персонажів з їхньою сміху вартою загадковою російською душею. Воно й не дивно, якщо проґуґлити в інтернеті й з’ясувати, що Коляда — російський драматург, його несвіжий твір і поставили тернополяни на нашій сцені. Причому в паскудному перекладі. Привезли нам з Тернополя, таким чином, частинку "русскаво міра". Ні режисерові, ні акторам навіть не вистачило такту, щоб не повторювати на сцені фразу Коляди "Курка не птиця, Польща не заграниця". За Союзу ця фраза, можливо, й мала якийсь сенс, хоча стосувалася, здається, більше Болгарії, ніж Польщі. Але нині вона втратила свій знущальний смисл. Польща, як і Болгарія, — це вже Європа, це вже НАТО, куди нам як пішки до Китаю... Фото: Оксана РИЖУК-ТКАЧУК Читайте також: Щоденник “Коломийських представлень”: День четвертий, “Діти Йова. Вік ХХ”