Нова поліція в Києві не лише добре зарекомендувала себе, а й змогла кардинально змінити думку громадян про правоохоронні органи. Однією з причин, мабуть, можна вважати те, що вік нових працівників патрульної служби – до 35 років. Очевидно, саме молодим під силу здійснити ті зміни, які так необхідні Україні. Наша співрозмовниця Ольга Петрів, заступник начальника вокзалу станції «Івано-Франківськ» – начальник вокзалу Коломиї саме з когорти тих, хто, хоч і молодий, але здатний повести за собою. Уже понад рік вона працює на такій відповідальній посаді. За цей час, як зізнається, довелося багато чому навчитися, але це ніколи її не зупиняло. Тож темою нашої розмови стали будні й досягнення працівників коломийського вокзалу. –            Пані Олю, розкажіть, будь ласка, чи змінила Вас нова посада? –            Я закінчила залізничний вуз, навчалася на стаціонарі Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту. Працювати на залізниці почала у 2014 році в Івано-Франківській дирекції залізничних перевезень інженером комерційного відділу. На початку травня колишній начальник коломийського вокзалу став начальником вокзалу міста Чернівців, відповідно мені запропонували перейти сюди і виконувати обов’язки на період відсутності керівника. Із чим зіткнулася на новій посаді? Буду відвертою, спочатку мусила вивчити специфіку роботи вокзалу, бо досі мої обов’язки не були пов’язані із цією ділянкою. Це виявилося не так складно, адже освіта в мене все ж у цій галузі, я швидко зорієнтувалася в документації і в технології процесу роботи вокзалу, перевезення пасажирів і вантажів. Найважче на початку давалася робота з людьми, бо колектив тут хоч невеликий, проте деякі працівники мають стаж понад 25 років, на своїх посадах ще, мабуть, від часів союзу, тож у них були сформовані інші принципи роботи з пасажирами. А ще розпочала працювати в час, коли на вокзалі активно вели ремонтні роботи, відкривали ресторан, буфет, тож мусила одразу розв’язувати проблему набору персоналу. А громадське харчування – ще одна нова сфера. Тож знову довелося вчитися самому і навчити людей. [pull_quote_left]Можна запозичити дуже багато в іноземців, навіть питання обслуговування людей із особливими потребами. Це дуже болюча тема, адже у нас слід починати від обладнаного поручнями пандуса, спеціального віконечка для продажу квитків тим, хто пересувається у візку, і ще багато чого. Звичайно, ми поволі працюємо над цими недоліками, але, як завжди, існує фінансова складова.[/pull_quote_left] –            А яка основна робота працівників вокзалу? –            Ми в підпорядкуванні пасажирської служби, тож основна наша робота – це утримання будівлі вокзалу в належному стані, надання доброякісних послуг пасажирам, продаж квитків. Це не так важко, хоча доводиться долати й труднощі. Починаючи від елементарних речей і закінчуючи цілою системою, яка працює, як, напевно, і кожне підприємство, на отримання максимальних прибутків і мінімум витрат на покращення умов роботи персоналу, на обновлення рухомого складу, на модернізацію обладнання для продажу квитків, покращення умов у залах очікування та іншого. У цьому плані нам є до чого прагнути, маючи досвід, наприклад, європейських країн. Можна запозичити дуже багато в іноземців, навіть питання обслуговування людей із особливими потребами. Це дуже болюча тема, адже у нас слід починати від обладнаного поручнями пандуса, спеціального віконечка для продажу квитків тим, хто пересувається у візку, і ще багато чого. Звичайно, ми поволі працюємо над цими недоліками, але, як завжди, існує фінансова складова. –            Чи доводилося приймати непопулярні рішення, коли більшість із колективу була проти? –            Аж такі непопулярні рішення не доводилося приймати, але в процесі роботи поступово змінювала певні моменти, до яких колектив звик. В силу того, що пріоритетом для нас є надання доброякісних послуг пасажирам. Оскільки люди працюють тривалий час на своїх посадах, у ті часи, коли їх приймали на роботу, були інші вимоги до обслуговування пасажирів, а тепер довелося трохи над цим попрацювати. Тоді, звичайно, були якісь непорозуміння, були моменти, коли я змушена була жорстко реагувати, коли пасажири скаржилися на когось із працівників. Але все вже налагоджено, цей процес не був тривалим, бо всі ми люди. Якщо людина чітко виконує свої обов’язки, у мене ніколи не буде до неї претензій іншого плану. [pull_quote_right]Цього літа додали два поїзди «Івано-Франківськ – Дніпропетровськ» та «Івано-Франківськ – Харків». Це дуже важливий момент, бо у нас із Східною Україною не було прямих сполучень, мусили добиратися спочатку до Львова або до Києва, а вже звідти – на Схід.[/pull_quote_right] –            Над чим тепер працюєте, чи маєте якісь стратегічні завдання на найближчий час? –            Стратегічні питання в нас ті самі, що й в Укрзалізниці в принципі. Тому що на даному етапі Укрзалізниця в процесі реформування, реорганізації, створення публічного акціонерного товариства. Щоб сказати, що для роботи коломийського вокзалу це має якісь серйозні наслідки чи призводить до різких змін у роботі, скорочень, то ні. Керівництво Львівської залізниці за домовленістю із керівниками секторів пасажирської створює «гарячі лінії». Це дуже важливо, своєрідний захист для пасажирів, які зіткнулися із певними труднощами під час купівлі квитка або із недоброякісним обслуговуванням на станціях. Тому очікуємо позитивних реформувань. –            Чи вдалося відкрити нові напрямки руху поїздів, щоб коломиянам зручніше було мандрувати? –            Уже майже рік курсує поїзд «Київ – Рахів». Якщо говорити про проблеми, то цей потяг має 14 вагонів, він доїжджає до Коломиї, далі, рухаючись у бік Рахова, де дорога вгору, через відсутність нових локомотивів, які могли б потягнути таку велику кількість вагонів до кінцевої станції, тому було вирішено, що в Коломиї відчіплятимуть п’ять вагонів. Таким чином частина вагонів буде Рахів – Київ, а інша – Коломия – Київ. Для вокзалу великої переваги в цьому немає, крім того, що можемо продавати більше квитків до Києва, у ці п’ять вагонів. Якщо говорити загалом, то цього літа додали два поїзди «Івано-Франківськ – Дніпропетровськ» та «Івано-Франківськ – Харків». Це дуже важливий момент, бо у нас із Східною Україною не було прямих сполучень, мусили добиратися спочатку до Львова або до Києва, а вже звідти – на Схід. Ці поїзди курсуватимуть постійно.