У Коломиї у некафе «Генеза» відбувся літературно-дискусійний вечір та репрезентація нової збірки оповідань української письменниці, сценаристки й драматурга Катерини Бабкіної. Книжка «Щасливі голі люди» – тематично об’єднаний цикл оповідань про щастя або, якщо точніше, про те, що стається з нами перед ним. Це історії про покоління тих українців, хто ще застав совок і руїну по ньому, хто виріс і зміцнів як міг, радше не завдяки, а всупереч усьому, що з ним відбувалося; про те, як ці люди живуть тепер і взаємодіють зі світом, в якому – і війна, і любов, й еміграція, і Ханой, і Нью-Йорк, і мертві, і живі, і сліпі, і немудрі. І головне – про те, як з цим усім бути щасливим. Супроводжував авторку президент Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ Святослав Померанцев. Власне, він і був модератором вечора, пише "Дзеркало Коломиї". Чернівецький гість розповів присутнім про концепцію свого видавництва. «Ми не є видавництвом класичного типу, – зізнається Святослав. – Ми видаємо друзів, котрі пишуть гарні тексти. Катерина Бабкіна – одна з моїх кращих друзів, з якою товаришуємо шість чи вже навіть сім років. Починали працювати разом, потім мандрували по літературних заходах. Катя пише якісні тексти. Тому, якщо разом це взяти, то я щасливий видавець». Видавництво співпрацює з такими відомими сучасними авторами, як Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Ірена Карпа, Андрій Любка, Дмитро Лазуткін. На зустрічі Катерина Бабкіна розкрила секрет назви своєї книжки. «Я зрозуміла, що книжка буде називатися за останнім оповіданням «Щасливі голі люди», тому що це в кожній мові звучатиме однаково. І не буде проблем з перекладом. Якщо перейти до більш міфічного сенсу цієї історії, то ця книга про досить травматичні досвіди, про кілька поколінь українців, які живуть після закінчення Радянського Союзу (пострадянський час), – розповіла Катерина Бабкіна. – І це люди, котрі рухають Україну зараз в економічному, політичному й культурному плані. Вони сформувалися у ті часи. І тому вони покалічені у різних сенсах. Ці люди, як і інші, переживають важкий час зараз – війну, політичну перебудову й другу революцію за останні 10 років. Люди переживають емоційно – це шар між собою і розумінням світу. Щоб цей світ не так тебе болів, для того, щоб бути щасливим, треба вміти з часом це все скидати з себе і залишатися голим». За два тижні Катерина написала книжку з семи оповідань. Письменниця розповіла, що виношувала цю ідею в голові доволі довго. «Шість оповідань ніби написалися самі, – каже вона. – Це абсолютно реальні історії з життя різних людей, котрі мене оточують, з якими працюю, живу, котрих я знала і знаю, за котрими слідкую, з котрими загубилася, котрі померли і так далі. Це важкі історії, десь місцями смішні, якась особиста інформація. Коли я написала ці шість оповідань, я зрозуміла, що книжка виходить важка. Емоційні досвіди бувають у кожного, вони чергуються з нормальними досвідами, тому все це розмазано у часі і припустимо. Але коли це все в одній книзі, тоді це трішки важко. І мені потрібно було написати останнє оповідання, в якому ніхто б не помер, нічого страшного не сталося б. У ньому є конфліктні ситуації, але це оповідання відрізняється, тому що воно просто про щасливих голих людей. Хтось щасливий і голий за власним вибором, а хтось схилений до цього несподівано. Воно дуже важливе для мене». Під час презентації Катерина прочитала присутнім оповідання «Коробка з гудзиками». В кінці заходу письменниця підписала книжки всім охочим і відповіла на поставлені запитання. Надія СТЕФУРАК Фото: некафе "Генеза"