ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Куди прикарпатці їздили на заробітки сто років тому

Сучасні заробітчани можуть "по-білому" позаздрити своїм дідам-прадідам Найбільше сезонних робітників (рільників) працювало у Німеччині. Наприклад, протягом лютого-квітня 1927 року на сезонні роботи до Німеччини виїхало близько 2000–2500 осіб. Читайте також: “Чому я поїхала на заробітки до Польщі”: історія однієї заробітчанки Працювали також у лісництвах Чехословаччини (Підкарпатська Русь). Так, Еміграційний уряд 8 березня 1928 року звернувся до Станиславівського воєводства з вимогою надання до 12 березня списків 300 кандидатів на сезонні "лісові" роботи у Чехословаччині. В іншому документі уточнюється, що мова про вирубку лісів, пише Український простір Прикарпаття. Уряд Другої Речі Посполитої прагнув надати сезонній еміграції організований характер. 24 листопада 1927 року на державному рівні була підписана польсько-німецька Конвенція у справі польських сільськогосподарських робітників, яка визначала соціальний захист заробітчан. Якщо сезонні робітники виїхали на роботу до Німеччини до 1 січня 1919 року, то могли там залишатися і отримати право на сезонну роботу. Особи, які виїхали на роботу до Німеччини в період від 1 січня 1919 року до 31 грудня 1925 року, могли отримати право на роботу згідно із квотами, які визначала Німеччина. Сезонних робітників німецька сторона не могла насильно повернути до Польщі, окрім чітко встановлених випадків. Сезонні робітники не платили внески у фонд безробітних, звільнялися від подвійного прибуткового оподаткування. Щотижня сезонним робітникам виділялося 25 фунтів картоплі, 7 літрів молока збираного або 3,5 літра незбираного (денно – 1 або 0,5 літра відповідно), 7 фунтів хліба, 2 фунти круп, 1 фунт борошна житнього або ¾ фунта пшеничного, 0,5 фунта жиру та 0,5 фунта солі. Заробітчани могли готувати їжу самі або найняти кухарку, зарплата якої не повинна бути нижчою за зарплату сезонного робітника. Заробітчани могли безкоштовно отримати еміграційний паспорт (сезонний), який прирівнювався до одноразового закордонного паспорта. Платили тільки за бланк – 50 грош. Сезонні робітники звільнялися від необхідності отримання візи.