Минулої середи міська влада підписала угоду про партнерство з будівельною компанією "Мельник". Суть цієї угоди в тому, що місто надає забудовнику 1,2 гектара землі на Співочому полі, за що підприємець разом із багатоповерхівками побудує стадіон. Влада подає цю угоду, як велику "перемогу" та велику інвестицію у місто. Втім, є й альтернативне бачення, суть якого полягає в тому, що місто, внаслідок такого проекту, залишається у програші. Отже, 20 липня у кабінеті міського голови Ігоря Слюзара підписали угоду між Коломийською міською радою та ТзОВ "Будівельна компанія Мельник" з Івано-Франківська. Згідно з умовами цього проекту, місто на правах оренди надає забудовнику 1,2 гектара землі для будівництва цілого житлового комплексу – 5 дев’ятиповерхових будинків. Взамін фірма-забудовник за свій кошт будує на Співочому полі стадіон, а також облагородить прилеглу до міського озера територію. Стадіон має бути стандартного розміру, із штучним покриттям, трибунами на 2000 глядацьких місць, освітленням, електронним табло та 6-ма біговими доріжками з синтетичним покриттям. Що стосується благоустрою міського озера, то йдеться про вимощення бруківкою пішохідної доріжки довкола водойми, встановлення кованих лавок по периметру. Зазначимо, початок робіт із зведення стадіону мають розпочатися у серпні цього року, а в експлуатацію спорткомплекс мають здати через рік – у липні 2017 року. Ще одним позитивом проекту є вартість житла. Як нам стало відомо з власних джерел, забудовник планує продавати квартири (за метр квадратний) за ціною, нижчою, ніж є зараз. Міський голова Ігор Слюзар коментує підписання угоди оптимістично. Досвід минулих років показує, що ефективно продати земельну ділянку для міста ми не можемо. Тому надання землі взамін будівництва інфраструктурного об’єкта в наших умовах є вигіднішим, – каже міський голова. Крім цього, забудова міста іде стихійно – приватний забудовник шукає собі земельну ділянку і будує будинок. Це не завжди відповідає містобудівним нормам. Це не містобудування, а стихія, – вважає пан Слюзар. А от проект на Співочому полі – це комплексне будівництво житла. Є ще один бік у цьому проекті, – продовжує мер, – вже зовсім скоро у місті почне діяти завод «Леоні» та остаточно перебазується 10 гірсько-піхотна бригада. А це велика кількість людей, які переїдуть жити до Коломиї з інших регіонів нашої країни. Перед ними постане проблема житла, яку зможе розв’язати комплекс на Співочому полі. Альтернативну до владної думку висловив у Фейсбуці журналіст Павло Чигрин. Він вважає забудову Співочого поля вигідним насамперед приватному забудовнику, а не місту. Якщо відкинути весь інформаційний наліт, то «в сухому залишку ми отримали п'ять 9-поверхових багатоквартирних будинків з декількома під'їздами (1000 – 1500 квартир), стадіон зі штучним покриттям та підсобними приміщеннями та плитку і лавочки навколо озера», – написав Павло. Що ми не отримали та чого позбулись? – продовжив журналіст. Басейн не закладений у проект. Натомість сказано, що будівництво басейну залежить від розвитку інвестиційного проекту, тобто «вилами по воді писано». Якраз стосовно басейну, чи точніше його відсутності, у проекті й точаться більшість дискусій. Справа в тому, що розмови про проект на Співочому полі точаться добрих півроку. І завжди міська влада, говорячи про нього, згадувала не тільки про стадіон, але й про басейн. Та після підписання угоди стало зрозуміло, що умови проекту виявилися дещо іншими, ніж ті, які анонсувала міська влада. У договорі про зведення басейну мова йде доволі розмито. Мовляв, басейн – це проект другої черги, і він буде зведений тільки у разі виконання всіх умов договору. Власне, таке формулювання і якісь другі черги та додаткові умови й насторожують критиків цього проекту і дають їм підстави казати, що ніякого басейну не буде. Неофіційно кажуть, що басейн будуть зводити тільки в разі успішного продажу квартир з першої черги проекту. У відповідь міський голова Ігор Слюзар уточнив, що прив’язувати одне до іншого не коректно. Річ у тім, що реалізацію проекту розділили на два етапи. Перший – це забудова правого боку від стадіону і самого стадіону. Друга – це забудова лівого боку. Басейн якраз і входить у другий етап. Забудовник пропонує вбудувати басейн у будинок, місто ж хоче окремого приміщення для басейну. Взагалі, каже міський голова, розглядати другий етап проекту почнуть тільки після початку реалізації першого. Крім цього, ми скоріш за все позбулися спортивної школи, яка розташована на території і яку віддадуть під забудову. В цьому питанні не дослухалися до думки громади. Ніхто не бачив реального інвестиційного проекту, окрім тих, хто його підписував. «Де ж хвалена точка зору громади? Де купа громадських слухань з даного проекту? Це ж цілий мікрорайон у відпочинковій зоні! Як вулиці перейменовувати – то громадські слухання є. Як євреї не так у парку щось роблять – теж, будь ласка. А новий мікрорайон – це державно-приватна співпраця. Повна таємниця», – написав на Фейсбуці Павло Чигрин. Такі дискусії точаться стосовно забудови Співочого поля. Проект амбітний та цікавий, однак громадська думка схиляється до того, що взамін доброго шматка землі біля озера одного стадіону мало. Всі роблять акцент на зведення басейну. Тож саме його будівництво стане показником успішності проекту в очах громади. Договір про спільну діяльність в рамках здійснення державно-приватного партнерства