Минулої неділі в Івано-Франківську стартувала нова поліція – 208 поліцейських склали присягу і приступили до нових обов'язків. Серед них й наші коломийці. 32-річна Лілія Зеленко, мати 11-річної Марічки і 2-річного Богданчика, разом з чоловіком ризикнула заповнити анкету набору до поліції. Як пояснює, заради того, щоб повернути довіру прикарпатців до правоохоронних органів. А її новий колега – 24-річний Тарас Сита вже працював у правоохоронних органах. Два роки хлопець був дільничним інспектором Коломийського МВ УМВС, але звільнився звідти за власним бажанням. Як пояснює, там насамперед вимагали показників роботи, часто штучних, а реальна допомога постраждалому подекуди відходила на другий план. Як і пані Лілія, подався в поліцію заради якісних змін. «Дзеркало Коломиї» поспілкувалося із новопризначеними поліцейськими. ДК: Якими мотивами керувалися, щоб потрапити до поліції? Лілія Зеленко: Почалося все з того, що я побачила інформацію про набір в івано-франківську поліцію. І разом з чоловіком вирішили заповнити анкети, адже обоє вірили у можливі зміни. Ми свого часу мали можливість побувати в Європі і порівняти їхні правоохоронні органи з нашими. Якщо там люди цілком довіряють правоохоронцям, то у нас їх бояться як карального органу. Тарас Сита: Я звільнився з попередньої роботи через те, що мене не влаштовували умови праці, низька зарплатня й сама організація роботи. По робочих питаннях часто використовував власне авто, заправляти яке доводилося за свій кошт. Тобто про таке поняття як стимул і мотивація вище керівництво не знало. Як ви знаєте, до колишнього працівника міліції люди жодної поваги не проявляли. Тому вирішив спробувати піти в нову поліцію. Чому не дочекався набору в коломийську поліцію? Бо, наскільки мені відомо, тут набору не буде, натомість буде лише переатестація теперішніх працівників. ДК: Як відбувалося проходження етапів? Чи було так важко, як про це розповідають? Л.З: Зовсім ні. Я взагалі щоразу була дуже здивована, щойно мені приходило підтвердження про проходження етапу. Спочатку важкувато на рівні з чоловіками виконувати всі фізичні вправи, але на кінці я відчувала себе на одному щаблі з ними. Щодо медичного нюансу, тут вже все індивідуально. Мій чоловік, на жаль, не пройшов військово-медичного огляду. Т.С: Чесно кажучи, якогось особливого, упередженого чи прискіпливого ставлення під час відбору я не відчув. ДК: Розкажіть про свої перші робочі дні: з якими порушеннями зіштовхнулися? На які виклики реагували? Л.З: Відразу після складання присяги наша рота приступила до нічного чергування. Якихось резонансних викликів тоді не було. Місто спокійне, можливо це пов'язано з виходом нової поліції, відсутні серйозні порушення на дорогах. Ми робимо зауваження щодо неправильного паркування, а також при переході дороги у невстановлених місцях. Це доводиться робити самостійно, адже в Україні люди чомусь не звикли дбати про власну безпеку. ДК: Які надії покладаєте на нову поліцію? Л.З: По колегах бачу бажання змін... Вони одягнули поліцейську форму, аби повернути довіру українців до правоохоронних органів. Аби наші громадяни без страху й сумніву мали до кого звернутися за допомогою, адже ми раді допомогти. Є надія на те, що зможемо подарувати місту спокій, зменшити кількість правопорушень, зокрема у сфері громадського порядку, забезпечити безпеку дорожнього руху, адже з цим у нас найбільші проблеми. Т.С: Прийшов сюди з надією, що я таки зможу працювати в нормальних умовах і дійсно приносити користь українському суспільству й державі, оскільки це є головним пріоритетом працівника МВС.