З ким і проти кого дружити: села Коломийщини на шляху до об’єднання в ОТГ

Цього року адміністративно-територіальна реформа на Коломийщині, можна сказати, відпочивала. Всі села принишкли в очікуванні й у роздумах, за винятком кількох відчайдушних, які висловили твердий намір приєднатися до Коломийської громади: Шепарівці, Іванівці, Саджавка, крихітна Кубаївка з населенням півсотні душ та ще прилеглі до Коломиї Воскресінці. За їхній рахунок громада міста поповнюється більш ніж на десять тисяч осіб і нараховуватиме не менше 70 тисяч мешканців.

Днями президент на засіданні Ради регіонів оголосив, що на місцеві вибори у 2020 році Україна йтиме об’єднаними громадами. Отже, пішов чіткий сигнал для населених пунктів, які не квапляться визначатися: хто до того часу не проявить волю, буде приєднаний директивним рішенням згідно з перспективними планами. Раніше згори сповіщалося, що реформа буде визнана такою, що відбулася, якщо 50 відсотків населених пунктів створять ОТГ (решту приєднають примусово), нині, начебто, треба 70 відсотків.

За настроями активу сіл і за дещо прихованими намірами їхніх війтів відчувається, що наступний 2019 рік стане переломним у цій сфері. На повну силу запуститься між селами гра в перетягування канатів. Нема сумніву, що будуть задіяні й політичні та адміністративні ресурси.

Які ж реформаторські схильності у населених пунктах Коломийщини на нинішній день? Спробуємо розібратися.

Спершу беремо селища. Печеніжин випередив усіх і вже понад два роки успішно хазяйнує у своїй ОТГ. В Отинії все не так просто. Там були спроби створити ОТГ, у цьому найбільше зацікавлені бідні села тієї зони – Голосків, Торговиця, інші. Але біда в географічному розташуванні самої Отинійської зони, – “розіп’ята” між Івано-Франківськом і Коломиєю, Отинія ніяк визначитися дотепер не може. Логічно, що частина прилеглих до обласного центру сіл прагне до заможнішого господаря – Івано-Франківська. Теоретично і сама Отинійщина могла б увійти до Івано-Франківщини. Однак для цього необхідно спершу створити ОТГ на базі Отинії, і вже потім рухатися в бік великого міста. 

ПРИНЦИП ПАДАЮЧОГО ДОМІНО

Зона селища Гвіздець також зависла у нерішучості. Патики в колеса Гвіздцю пхають Підгайчики, які воліли б самі стати об’єднавчим центром, хоч за Перспективним планом Підгайчики мали б разом із Загайполем, Кобильцем, Назірною лучитися з гвіздецькою громадою. Тим же Підгайчикам своєю чергою пхає патики в колеса Ценява, яка, за повідомленням ценявського війта Богдана Томенчука, прийняла рішення приєднуватися до П’ядиків, а не до Підгайчиків. Вимальовується веселий принцип падаючого доміно…

А ось Коршів після тяжких роздумів, успішних і неуспішних агітаційних порухів нарешті визначився: у селі незабаром відбудуться вибори до новоствореної ОТГ у складі самого Коршева, сіл Лісок, Казанова, Жукотина, Богородичина, Михалкова. Добряче “підвів” коршівчан Раківчик з Лісною Слобідкою вкупі. Узагалі-то Раківчик напочатку запуску реформи переслідував два плани – пристати або до Коломиї, або до Коршева. Якщо до 2020 року Раківчик з Лісною Слобідкою не визначаться, то їх, згідно з Перспективним планом, приєднають до Коршева. Це підтверджує й заступниця голови Коломийської РДА Любов Михайлишин, з якою ми плідно поспілкувалися. Сільський же голова Раківчика Василь Заграновський сказав журналістові “Дзеркала” буквально наступне: “Рішення про приєднання ми приймемо у 2019 році. Все залежить від позиції Лісної Слобідки, – якщо вони виявлять бажання пристати до Коломиї, то нам буде вигідно пристати до Коломиї й самим. Коломия нам ідеально підходить у сенсі сполучення, і не тільки…”.

 А ЩО ТАМ БІЛЯ ПРУТУ?

Тепер перекинемо зір на припрутську й запрутську територію. Райдержадміністрація ще на початку пропонувала низку населених пунктів – Корнич з Королівкою, Грушів і Воскресінці, – поєднати в ОТГ з центром у Корничі. Але в області цю ідею не підтримали. Воскресінці вже приєднуються до Коломиї. Корнич робить заходи, аби отримати “добро” на створення ОТГ разом з селами, котрі залишилися йому вірними – Королівкою й Грушевом. Щодо віддаленої Ковалівки, то сільський голова цього села Руслана Венгринська пояснила нам свою “стриманість” наступними аргументами. Мовляв, оскільки Ковалівка межує ще з Косівським районом, то теоретично могла б об’єднатися з Яблуновом Косівського району або з Нижньовербізькою ОТГ Коломийського району. Якщо станеться, що до Коломийської громади приєднається село Спас, то можливий аналогічний хід і ковалівської громади. Час покаже…

 ОСТАННЯ “БІЛА ПЛЯМА”

На карті Коломийського району значиться ще й таке добре відоме село, як Джурків. Згадуємо про нього лише тому, що село називають “білою плямою”. Джурків навіть за Перспективним планом, здається, нікуди не внесений. Село “зависає” між Гвіздцем, Підгайчиками, П’ядиками. Війт села Ярослав Данилюк пояснює, що після невщухаючих дебатів більшість мешканців нахилилася таки в бік П’ядиків. Бо ні з Гвіздцем, ні з Підгайчиками нема нормального й зручного дорожнього сполучення. Отже, П’ядикам слід чекати на поповнення громади – максимум протягом наступного року. Якщо не буде несподіваного чийогось демаршу.

Андрій МАЛАЩУК