Ліліана Одосій – мама шістьох дітей і коломиянка з активною громадською позицією. Жінку чудово знають у коломийській ратуші – вона неодноразово зверталася з проханнями та заявами стосовно благоустрою міста. Почалося все в декреті. Частіше потрібно було ходити пішки, отже й проблеми міста частіше впадали у вічі. Спочатку домоглася, щоб у будинку, де живе її сім’я, відремонтували дах: – Іноді доводилось підкладати відра. Пішла в ЖЕК, мені відписали: "Нема коштів". Мене це не влаштовувало, бо у квартирі вже з’явився грибок. Оббивала пороги. Остання моя заява була про те, що їхня бездіяльність загрожує здоров’ю моїх дітей, і я подам до суду. Як не дивно, кошти одразу знайшли. Тоді зрозуміла: щоб чогось домогтися, потрібно бути наполегливим. Ми прогулялися найпроблемнішими, на думку Ліліани, вуличками в районі міського озера, де вона проживає. Жінка поділилась із "ДК" тим, що найбільше її непокоїть як жительку Коломиї в цьому районі. Вулиця Антона Чехова – Цією дорогою я щодня їду в дитячий садок. Тут неможливо проїхати візочком. Уже 4 роки пишу в міську раду саме за тротуари на цій вуличці. Вже стільки робила фотографій у різні пори року – тільки "відписки", що вже закладено у бюджет, уже планують, але немає коштів. Роботи ніби розпочались, але, підозрюю, що до кінця не зроблять. Вулиця Моцарта – Не розумію, як можна ремонтувати півроку буквально якихось 500 м. Почали ж ще у квітні. Проїхати цією вулицею неможливо – якщо, наприклад, мені потрібно потрапити з вулиці Моцарта на вулицю Леонтовича, доведеться на авто об’їхати добрий шмат по ще гіршій дорозі на вул. Хмельницького. Найбільше обурює якість робіт, яка бажає бути кращою. Вулиця Леонтовича – Ця вулиця – суцільний жах. Але тішить, що планують відремонтувати. Наостанок – коротка інструкція від Ліліани Одосій, як почати вести громадсько-активний спосіб життя. – Якщо є бажання, можна все зробити. Я така людина: не хочу миритися, терпіти незручності, якщо їх не повинно бути. Мені часто кажуть: "Тобі що, найбільше треба? Чому ти туди лізеш?". Треба! Тим більше якщо це стосується мене чи моїх дітей, то як не треба? Спочатку звертаюся до депутатів – вже всіх їх знаю. Допомагають – добре, ні – пишу далі, на вищі рівні – папір усе стерпить (сміється). Тепер уже можу і юристом бути, і технологом, і ким завгодно. Якщо мене цікавить конкретна тема, то цікавлюсь у фахівців або шукаю інформацію в Інтернеті. Багато хто каже: "Що ти все пишеш, з того толку й так не буде!" А я – оптимістка і завжди сподіваюся на краще. Наше керівництво міста не може бути скрізь і все помічати. Тому громадські активісти підказують проблемні місця. Я нікого не критикую, не переходжу на особистості. Критикувати можу лише конкретну роботу або бездіяльність. АВТОР: Юлія МАРЦІНОВСЬКА ФОТО: Андрій КАНЯ