30 квітня до Франківська прибули учасники другої «Великодньої поїздки за свободу і єдність України та мир в усій Європі», пише "Репортер". З Німеччини, міста Радеберг, приїхав автопробіг з гуманітарною допомогою для учасників АТО, їхніх сімей та малозабезпечених мешканців Прикарпаття. Допомогу від німецьких благодійників передали обласній Спілці учасників АТО, яка започаткувала в місті новий для України соціальний проект — антимагазин.  Вибирай і дякуй Організували Великодню поїздку німець Курт Зіммхен, який вже багато років живе в Україні, та його партнер з Ерфурту, що в Тюрингії, Франк Обенаус. Курт неодноразово допомагав малозабезпеченим прикарпатцям, возив допомогу на франківський майдан, сприяв реабілітації поранених бійців у Німеччині. Тепер він напряму співпрацює з головою обласної Спілки учасників АТО Андрієм Доликом, який вирішив відкрити перший в Україні антимагазин. Ця співпраця відбуватиметься за підтримки міської та обласної влади. «В антимагазині все буде як у звичайному магазині, лише платити не треба, — пояснює Андрій Долик. — Ми розкладемо окремо чоловічі, жіночі, дитячі речі, взуття, іграшки. Учасник АТО приходить, показує посвідчення, вибирає, що треба, і забирає собі за «дякую». Усю допомогу, яку волонтери привезли з Німеччини, вивантажили у майбутньому антимагазині. Приміщення для нього виділили на вулиці Новій, 19а, де раніше було відділення Ощадбанку. Нині там ще триває ремонт, хоч основні роботи вже закінчили. Залишилося прибрати, помити і можна заносити стелажі й розкладати речі. Перші речі прийшли ще минулого місяця — за сприяння Лідії Анушкевичус приїхали 700 кг допомоги із Польщі. Отже, вже є що роздавати. «Ідею антимагазину ми взяли з Європи, у нас такого ще не було, — каже Долик. — Надіюся, що за нашим прикладом схожі соціальні проекти стартуватимуть і в інших містах України».  Заслужити довіру Курт Зіммхен часто пише статті в саксонські газети про життя в Україні, про наші радості й біди, про похорони бійців. Це зачіпає серця людей і вони переказують допомогу для Українців на адресу, вказану в матеріалах. Часто, коли Курт приїжджає до Німеччини, там на нього вже чекає стільки всього, що не можна забрати за один раз. «Щоб заслужити таку довіру від німців, знадобилося багато часу. За всі речі, які вони передають, ми звітуємо фотографіями, передаємо допомогу виключно з рук в руки, — розповідає Курт. — Так, наприклад, було зі слуховими апаратами. Коли лікар з Радебергу передав перші три апарати і вони потрапили до малозабезпечених дітей, наступного разу ми отримали ще 30». Слухові апарати передали лікарю ОДКЛ Василю Кузьміну. «Коли мама нечуючої дитини вперше чує слово «мама», то уявіть, з якими сльозами вона бере цю дитину на руки та радіє першому слову, — каже Василь Кузьмін. — Це великий вклад, велика допомога. І дуже символічно, що ви привезли її саме в переддень Великодня. Христос воскрес, воскресне й слух нечуючих дітей».  Радеберг — Франківську Автопробіг із Німеччини, окрім одягу, привіз також і перев’язочні матеріали, памперси для дорослих, інвалідні крісла, милиці, нічні стільчики, два ліжка для лежачих людей, матеріали для стаціонарної реабілітації та ігровий майданчик для дитячого будинку в Медині. «Медикаменти передадуть «госпітальєрам» і Першому добровільному шпиталю імені Пирогова, з яким ми тепер товаришуємо, — говорить Андрій Долик. — Якщо антимагазин працюватиме успішно, то французька діаспора теж готова надавати медикаменти не лише для першої допомоги, але й для повсякденного життя». Також благодійники передали Першому добровільному мобільному шпиталю саквояж невідкладної допомоги. Його надав лікар із Радебергу, який вийшов на пенсію. Гості з Німеччини житимуть у франківських родинах. Прийняти учасників акції зголосилися студенти Прикарпатського національного університету імені Стефаника, Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та сім’ї, в яких діти поглиблено вивчають німецьку мову. «З 1990-го року ми живцем не бачили нічого, що відбувається в Україні, лише слідкували за медіа, — розповідає учасник автопробігу, підприємець Ральф Кох. — Тому хочеться побачити все власними очима. Звісно, дуже боляче, що політичні конфлікти призводять до війни, до страждань. Тому в мене була внутрішня потреба — допомогти».