ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

"Щоб іти у мери, має бути такий статок, щоб те, що запропонують вкрасти, було нецікавим", - Маркевич про критику влади Коломиї

Ім’я Тараса Маркевича відоме в широких колах. Його часто можна побачити на різноманітних акціях протесту. Можна пригадати події під міською радою, коли активісти принесли до ратуші шини. Крім цього, Тарас є активним дописувачем у фейсбуці, так він висловлює свою позицію. Читайте також: Гектар землі біля Співочого поля – за 5,5 млн. Чому під ратушу несуть шини? Колись він був членом "Правого сектору", зараз уже відійшов від справ організації, але далі продовжує висловлювати свою думку на ті теми, які бентежать не тільки його, а й громадськість Коломиї. –  Розкажіть, чим зараз займається "Правий сектор". Колись діяльність була більш активна, ніж це можна спостерігати зараз. –  Я давно вже відійшов від справ. "Правий сектор" існує, але існує він більше як "Права молодь". Коли ще я був в організації, у "Правому секторі" була Жіноча Січ та молодь (юніори). Колись була велика організація УНА-УНСО (Українська національна асамблея – Українська націоналістична самооборона – ред.). У ній була молодь, тобто наступне покоління, яке виховується в дусі національно-визвольної боротьби, щоб залишити за собою тих, хто буде продовжувати роботу. Тоді від УНСО від’єдналась молодь, утворилась організації "Тризуб", а пізніше на її основі під час Майдану – "Правий сектор". Після Майдану він почав знову ж ділитися: відійшов полк "Азов", від’єдналось УНСО. –  Активної діяльності зараз "Правий сектор" не веде? –  Є діяльність. ДУК (Добровольчо-український корпус – ред.), який воює зараз на Сході, але не у великій кількості, тому що влада не допускає добровольців воювати. Чи невигідно їм, чи є інша причина. Я не знаю. Молодь теж займається діяльністю. Спочатку треба завоювати не Росію, перш за все, треба завоювати серця і довіру людей. А для того, щоб це зробити, треба щоб люди були кришталево чистими. Ми маємо приклад "Свободи", яка колись мала величезну довіру. Де вона ділась? Керівники своїми діями й жадібністю знищили її. А люди це бачать. Всі, хто у політиці, вважають, що народ все "схаває". Насправді є дуже багато людей, які аналізують. Ті, які думають і можуть моделювати ситуацію, не просто "хавають", а й розказують, і тому якась частина людей це розуміє. Просто люди розуміють, що змінити нічого не можуть, тому й мовчать.
Коли я піднімав "кіпіш" за земельну ділянку біля стадіону, що поблизу Співочого поля, наш мер нахабним, хитрим методом практично "віджав" її під себе. Я розумію, що він говорить гарно, гроші у бюджет і тому подібне, але благими намірами завжди стелиться дорога в пекло, а не в рай. Якщо гроші йдуть в бюджет, то поясніть мені, з економічною освітою, чому в бюджет 5 млн добре, а 12 – погано. Реальна ринкова ціна тієї ділянки 25 млн. Дайте волю людині, які розуміється, не придумуйте схеми, щоб обдурити і собі в кишеню покласти. І ця людина реально продасть цю земельну ділянку за 25 млн.
–  Ви у своїй відповіді на попереднє питання сказали таку фразу, що люди "хавають". У час передвиборчої кампанії зараз ведеться досить сильна інформаційна війна в інтернеті. Створюють фальшиві сторінки, наприклад, у Фейсбуці. Люди це дійсно «хавають», бо ведуться на провокативні пости, поширюють їх та коментують, не підозрюючи, що по інший бік монітора – зовсім інша людина. Що ви думаєте з цього приводу? –  Чесно кажучи, всіх не переконаєш і не навчиш сприймати інформацію такою, якою вона є, тобто її аналізувати. Я скажу це російською фразою: "Если вас обманывают, а вы знаете, что вас обманывают, значит вас не обманывают, вас развлекают". І я з цього тішуся. Я коли бачу, що обговорення в темі затихає, я підкину два-три слова, люди далі обговорюють, а я радію з цього і мені просто весело. От де ти ще отримаєш таке задоволення, як не читаючи такі недалекі пости у Фейсбуці. Тому що всі прекрасно розуміють, що "Прикарпатський край" та фейки про Слюзара – це зроблено з однієї IP-адреси. І керує цим всім одна людина. –  Ви знаєте, хто ця людина? –  Знаю. –  Скажете прізвище? –  А ви хіба не знаєте? Я постійно читаю пости. Там був такий Олег Курт, Олег Федорчук і т. д. Але якщо читати їхні тексти – можна помітити, що манера викладу однакова. Тобто, це пише одна й та сама людина. Це чітко можна зрозуміти. Але це дуже цікаво, коли ти йому відповідаєш, він теж тобі пише. А ти сидиш й аналізуєш. І це весело. Це просто весело. –  Якщо подивитись на ситуацію з іншого боку, ви ж розумієте, що це фальшиві сторінки. Треба якимось чином доносити людям, що це є тролі, щоб вони більше не велись на такі провокації. Треба їм це якось доносити. –  Ну так. Це приблизно така ситуація: ми з вами потрапляємо у дурдом, де приблизно дві людини думають по-іншому. Як ви думаєте, кого вони будуть вважати дурним? Нас з вами. –  Давайте повернемось до місцевих проблем. У вересні минулого року ви та ще кілька активістів приносили шини під міську раду. Нагадайте, що це була за ситуація. –  Тоді відбувався аукціон з викупу земельної ділянки, про яку я говорив раніше. 1,3 га землі. Нам тоді говорили, що ми хочемо забрати цю ділянку для атовців, але ніхто не хотів цього робити. Я тоді давав інтерв’ю й говорив, що ми не хочемо цю ділянку продавати. Я чітко обґрунтував свою думку: земля ця мала залишитись у місті, у власності громади. Чому я так вважаю? Місто росте. І ми прекрасно розуміємо, що до нас приєднуються села. Перш за все, ОТГ – це збільшення кількості населення. По-друге, я вважаю, що добробут цієї країни колись буде рости. Кількість машин збільшиться. Також у місті треба вже будувати новий стадіон, щоб проводити різні великі матчі. І територія навколо нього повинна бути вільною. Місто розростеться, треба буде добудовувати інфраструктуру. І коли ми наповнимо його будинками, ми не зможемо цього зробити. Там треба збільшити кількість стоянок. Також можна збільшити легкоатлетичне поле, зробити роздягалки. Але якщо вони зараз все розпродадуть, років через 15 – 20, коли мої діти будуть дорослі, вони вже не будуть мати стадіону. Треба буде шукати нове місце. Я взагалі вважаю, що на такі об’єкти, як стадіон, треба ставити мораторій, щоб ніхто їх не міг продавати. Є багато інших ділянок, які можна продавати. Чому я зайшов у конфлікт тоді з міською радою? Бо всі керівники цю ситуацію бачать короткостроково. Протягом 5 років. Бо за цей час нічого не зміниться. Я собі це нахапаю, продам, зроблю, бізнес відкрию, отримаю свою долю. Тобто свій добробут я покращу, а коли я вже піду звідси, мені буде вже все одно. – Як ця ситуація вирішилась? – Ніяк. А як можна її вирішити, коли під міську раду приходять тільки 20 моїх однодумців. А всі решта, які сидять у Фейсбуці й обговорюють фейкові новини про Ігоря Богдановича, тільки чекають, що з того всього буде. А нічого не буде. Ми одноосібно нічого не змінимо в цій країні. Треба об’єднуватись. Мені пробували аргументувати: там аукціон відбувся законно. Дайте мені доступ до влади, я вам покажу, як цілком законно через аукціон куплю за 3 грн мільйонні об’єкти. Я вам ці схеми розкажу. –  Не думали балотуватися в мери? –  У мери – ні! –  Можливо, депутатом стати? –  Депутатом думаю. Напевно, швидше за все, що цих виборів буду балотуватись, а в мери – ні. Нема людей ідеальних, нема таких, хто б не повівся на кошти. Щоб бути чесним мером, треба мати повністю забезпечену сім’ю та майбутнє. Треба хотіти залишити по собі пам’ять, що ти зробив щось добре. А якщо я піду в мери, а сім’я моя живе скромно, тоді я буду думати не про те, як залишити пам’ять, а про те, як накрасти. У мене на той момент має бути такий статок, щоб те, що мені запропонують вкрасти, мені було б нецікавим. Тільки тоді я буду балотуватися в мери. – Які ще є недопрацювання з боку влади, на вашу думку? – Їх дуже багато. Одне з ключових – робота комунальної служби. Наприклад, потрібен поточний ремонт доріг. Якщо це буде робити міська влада, вона ж віддасть на цей ремонт своє ж комунальне підприємство. І будуть розказувати, що там великі спеціалісти. 10 людей з шуфлями і один недокаток, це спеціалісти? Якщо ми хочемо робити ремонт, треба його робити якісно. Ми маємо оголосити тендер, на який мають вийти фірми, які мають досвід та відповідну техніку. Історії про те, що наше комунальне підприємство робить і податки залишаються у нас, – це казки. Неправда! Податки всі залишаються у нас, в Україні. Ми ж не вивезли їх за кордон. Це ж не іноземна фірма буде робити. На комунальних роботах найлегше відмити кошти. З такого маленького комунального підприємства, як наше, мільйон на рік, на мою думку, навіть непомітно, куди вони розмились. А вони пішли в чужі кишені. –  Ви говорите про те, що чиновники крадуть. Можете назвати конкретні приклади? –  Наприклад, мене довго цікавило, як побудована система фінансування в місті. Віддаються якісь закупівлі на партії. Кожен голова фракції знає, що йому мають кинути якусь роботу в місті, а він має роздати її своїм партійникам, щоб заробити й відмити. Є тільки одна умова – ти маєш правильно голосувати. У нас немає бути системи цих квот. Має бути не по квоті, а повинна бути вибрана людина, яка є спеціалістом. –  Ви говорите про те, що на високих посадах у Коломиї зараз люди, які не є компетентними в тій чи іншій сфері. Я правильно розумію? –  У 90% – так. Вони не тільки не компетентні. Їм просто віддали певну посаду, бо це є квота їхньої партії. Треба зруйнувати цю систему квот. –  Ви говорили про те, що комунальники погано виконують свою роботу. Окрім доріг, велика проблема в місті – сміття. Знаю, що влітку ви теж були серед активістів, які перекривали дорогу на сміттє­звалище. –  Так. Я навіть організовував блокаду львівського сміття. Чому? Бо тих людей, які живуть в тому районі, вважають третім сортом. На сміттєзвалищі живуть цигани, які сортують сміття й заробляють гроші. Вони ж там не просто так. Через той сморід давно б вже мали приїхати наші органи й вигнати їх. Але вони цього не роблять. Чому місто не хоче збудувати сміттєпереробний завод? Значить, це вигідно, щоб цигани сортували й долю віддавали їм. Це отака от схема. Людям пообіцяли побудувати дитячий майданчик. Вони це й зробили. Я пояснював, що якщо мої діти ще будуть на ньому гратися, то моїм внукам він вже не буде потрібен, бо вони стануть інвалідами, якщо не буде заводу. Води нема. Якщо взяти аналіз, вона смердить гнилим нафто­переробним продуктом. Косачів води не має. Вони всі їздять до джерела у П’ядики. –  Яке, на вашу думку, вирішення цієї ситуації? –  Глобально чи місцево? –  Глобально. –  Віддати більше влади прокуратурі. Зараз прокуратура чітко бачить, де крадуть, а зробити нічого не може. Глобально у державі та сама ситуація, що й у місті. Кожна фракція щось контролює. У нашому випадку поліція робить так, щоб нічого не могла зробити прокуратура, а прокуратура пхає пальці в колеса поліції, і не йде робота. Тобто ми тупцюємо на місці. Але якраз оця система квот йде згори донизу. Ярина БАЛАБАНИК