Їй 24, звуть Софі Лотц, проте часто у наших околицях її називали Софією, на що вона чемно, з німецьким акцентом, виправляла: "Ні-ні, моє ім’я Софі". Вона – волонтерка міжнародної організації "Карітас Фульда" та 2 роки тому вперше завітала до нашого міста в рамках співпраці з коломийським "Карітасом". Тут вона займалась благодійністю, вивчила українську і знайшла нових друзів. А ще – закохалась в наше місто та в українські традиції. Перше знайомство з Коломиєю та волонтерською місією Німецькі волонтери мали можливість обрати, в яке українське місто хочуть потрапити. Софі обрала Коломию, оскільки їй до вподоби маленькі містечка.   "Моє перше знайомство було дуже цікавим, адже я не знала української, а тут ніхто не говорив німецькою (посміхається), тоді Оксана (представниця фонду) запросила Анастасію Шеремету, яка вільно спілкувалась німецькою, згодом у нас зав’язалась дружба. Тут, у Карітасі, я допомагала на кухні, займалася з особливими дітками. Також була задіяна в дитячому проекті, навчала їх німецької, а ще супроводжувала на футбольний турнір до Києва", – розповідає Софі. Детальніше про її працю у фонді розповів директор БО "Карітас" о. Сергій Триф’як. "Софі мала різні обов’язки. Насамперед це була допомога в благодійній їдальні, видача гуманітарної допомоги. Також дівчина працювала в проекті "Домашня опіка". Та більшість свого часу працювала з дітьми, якими займається наш фонд, та з молоддю з особливими потребами. Обмін тривав 9 місяців. Софі за цей час вивчила українську мову. Була ініціативна, брала активну участь у наших заходах. Очолювала нашу футбольну команду на змаганнях "Кубок Карітасу".   Про українську мову і любов до наших традицій "Я вивчала мову в буденності, спілкувалась з різними людьми, носіями мови, а також паралельно через комп’ютерні програми і багато чому завдячую всім, хто допомагав, зокрема і Насті Шереметі. Тут дуже щирі, відкриті та позитивні люди. Найбільше мене вразила українська гостинність. Мені дуже подобається українська вишиванка, те, що тут змалку привчають до традицій, до коляди, подобаються фестивалі, які тут організовують. Чудова, різноманітна архітектура міста, яка красиво поєднана між собою. Також мені дуже імпонують коломийські кав’ярні, їхні деталі, помітно, що всі вони зроблені з любов’ю. Коломия стала для мене, мов рідна. Я тут знайшла нових друзів, це моя друга сім’я і тут я почуваюся наче вдома", – каже дівчина. Дороги Звісно, не все так гладко. Також дівчина розповіла про помітну різницю між нашими та німецькими дорогами. На питання, чи легко тут іноземцям – відповіла, що не зовсім, адже небагато людей може спілкуватися англійською. Вона, до прикладу, показувала вдома фото своїм рідним, і всі вони казали, що хотіли б сюди приїхати, проте їх зупиняє незнання мови. Відзначила Софі і розвиток волонтерського руху в Україні і бажання людей допомагати іншим безкорисливо. Тепер вона працює соціальним педагогом у Німеччині з людьми, що мають психічні розлади. Володіє трьома мовами – німецькою, англійською та українською. І ніколи не забуває міста над Прутом, де знайшла нових друзів і залишила частинку свого серця. АВТОР: Віталій БИРЧАК ФОТО: Анастасія ШЕРЕМЕТА Читайте також: “В Америці не бажають смачного”. Заокеанські волонтери про будні в Коломиї