Чотири дні знадобилися мешканцям села Нижнього Вербіжа, щоб створити льодову казку. Тут можна побачити тризуб, хрест, престол, вівтар, капличку тощо. Проте справжньою окрасою цьогорічної виставки стала «Тайна вечеря» з Ісусом Христом і 12 апостолами. 19 січня, на свято Водохреща, відбулося освячення льодових споруд.
Знайти льодове містечко було неважко, адже більшість автівок на Водохреща прямували саме туди. Увесь міст над річкою Лючкою заповнили люди: того дня сюди поспішали мешканці чи не цілої Коломийщини, пише
"Дзеркало Коломиї".
![лід1](http://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2016/01/lid1.jpg)
Містечко льодових скульптур традиційно відкрили службою Божою.
«Серед льодового хреста, престолу, каплички ця священна служба набуває особливого духу», – вітав присутніх один з організаторів льодової виставки
Богдан Лановий.
Чоловік визнає: роботи було чимало, тому організатори були змушені підключити до оформлення містечка понад півсотні односельців. Люди повірили в ідею і хутко взялися до роботи. Невдовзі розгорнулося ціле льодове містечко, яке стало улюбленим місцем для мешканців села і околиць. «Робилося все заради краси», – каже Богдан Лановий.
![лід8](http://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2016/01/lid8.jpg)
Крізь голос священика чути розмову двох жінок, які побоюються, що свічка розтопить частину льодового престолу. Для того, щоб підняти величезні льодові брили, чоловіки використовували спеціальні гаки, яким по 70 років. А щоб витвори виглядали довершеними навіть уночі, їх підсвітили ліхтариками.
Люди побоювалися теплої погоди, за словами пані Марії,
«дуже хотілося, аби все було на вищому рівні і щоб жодна скульптура не розтанула».
Найменшим гостям виставки несила було непорушно стояти на службі, вони втікали від своїх батьків до ялинкових льодових споруд, намагалися вилізти на вирізьбленого з льоду оленя чи прокататися льодовими санчатами. Окрім усіх дивовиж, сільські «майстри» подбали і про моржів, спорудивши для них своєрідне крісло – вхід у річку. Після того, як священик освятив воду, у ній занурилися всі охочі, а їх, варто сказати, було чимало.
![лід4](http://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2016/01/lid4.jpg)
Під час цього менш відважні розглядали льодові дивовижі, щедрували і знимкувалися на пам’ять мало не біля кожної споруди, проте найбільш улюбленою все ж виявилася «Тайна вечеря». «Ми це робимо не вперше, але тільки цьогоріч я відчув таке натхнення – зробити «Тайну вечерю». Всі матеріали ми передали нашому різьбяреві
Тарасові Ткачукові, який витесав таку красу. Хотілося б щось новеньке придумати й наступного року, але все залежить від погоди. Торік тут пальми росли, а цього, як бачите, олень вирвався з лісу», – жартує наостанок пан Богдан.