У США у віці 87 років помер легендарний журналіст, радіо- та телеведучий Ларрі Кінг.
Про це повідомляє Українська правда з посиланням на акаунт Кінга у Twitter, CNN
На офіційному акаунті журналіста повідомляється, що він помер у суботу зранку в лікарні Лос-Анджелеса Cedars Sinai Medical Center.
На початку січня CNN повідомляло, що Кінга госпіталізували з COVID-19 до клініки Cedars Sinai Medical Center у Лос-Анджелесі.
Кінг хворів на діабет 2 типу, переніс кілька серцевих нападів. У 2017 році Кінг розповів, що у нього діагностували рак легенів і він успішно переніс операцію для його лікування.
Довідка: Ларрі Кінг (Лоренс Гарві Зайгер) народився 19 листопада 1933 року.
Його телепрограма "Larry King Live" — одна з найбільш популярних та довготривалих програм на каналі CNN, вона виходила з 1985 по 2010 рік.
Кінг інтерв'ював президентів США, а також безліч інших знаменитостей.
Як пише Вікіпедія, його батьками були Дженні (Гітлиц), швачка, та Єдді Зейгер — власник бару і працівник оборонного заводу. Обидвоє — ортодоксальні євреї та емігранти: батько — з Коломиї, Австро-Угорщина (нині Україна), мати — із Вільнюсу, Литва.
У родині Зейгерів було три сини: перший, Ірвін, народився у 1932 році, але помер у шість років від апендициту. Після народження Лоуренса, у сім'ї Зейгерів народився ще один син — Марті.З дитинства Лоуренс захоплювався радіо. Знав програми передач майже усіх станцій, імітував різні радіошоу, намагаючись робити голос низьким. Кінг навчався у Lafayette High School, муніципальній школі Бруклину. Батько помер у 44 роки від серцевого нападу. Його смерть справила на сина дуже сильне враження, хлопець втратив інтерес до школи. Після випуску не пішов до коледжу і влаштувався на роботу допомогти матері, яка жила на соціальну допомогу від держави.
"Мої батьки вклали все життя для нас із братом. Мати захищала нас понад міри. Якщо б вона колись написала книгу, то обов'язково назвала б її «Одягайся тепліше». Батько з ранку до ночі працював у своєму барі, щоб втілити свою мрію – переїхати до Бенсонгерста. Але він так і не потрапив у Бенсонгерст. Замість цього був Перл-Гарбор» - казав Кінг.
Зейгер мріяв працювати на радіо. Одного разу він зустрівся із диктором CBS, із яким він поділився своїми намірами. Той порадив йому переїхати до Флориди, де були більші можливості для недосвідчених «радіорепортерів». 22-річний Лоуренс переїджає до Маямі. Юнак влаштувався на радіостанцію Wahr-AM. Його завданнями були прибирання приміщення і невеликі доручення співробітників. Отримати роботу радіоведучого Кінгу допоміг збіг обставин. Одного разу на роботу не вийшов один із ведучих і юнаку запропонували його замінити. Опинившись в прямому ефірі, Зейгер був такий наляканий, що не міг вимовити ані слова. Виникла пауза. Начальник увірвався в радіокабінку і наказав щонайшвидше щось говорити. Юнак опанував себе і зізнався слухачам, що перелякався, бо ніколи не був в ефірі. Так 1 травня 1957 року мешканці Флориди вперше почули голос Ларрі Кінга. Його виступ справив враження на керівництво: Зейгер отримав ефірний час і оклад — 55 доларів на тиждень. Кінгом він став дещо пізніше: генеральному директору станції прізвище «Зейгер» видалося занадто складним для вимови і бляклим. Лоуренс Зейгер обрав собі нове ім'я. Згодом Кінг зізнався, що в момент роздумів йому в очі запала рекламна листівка лікеру «King's Wholesale Liquor». За 2 роки він офіційно змінив ім'я.
З 9 до 12 ранку Кінг працював дискжокеєм на радіо, а після обіду вів ще 2 передачі: новиннєву та спортивну. З 1958 по 1961 Кінг інтерв'ює відвідувачів Pumpernik's Restaurant для радіо WIOD. Тут Кінг спілкується зі своїм першим «зірковим» гостем: на гастролях у Маямі був співак Боббі Дарін, який випадково зайшов у ресторан. Радіошоу Кінга зробили з ведучого локальну зірку Маямі. З травня 1960 року він стає ведучім шоу Miami Undercover, яке виходило щонеділі о 23:30 на WPST-TV Channel 10. У ній він був модератором тем з важливих дискусій того часу. У 1965 році Ларрі Кінга запрошують замінити колумніста «Маямі Геральд» (англ. The Miami Herald) Волтера Вінчера.
Ведучий закріплює свій успіх коли вперше з'являється на телеекрані як асистент коміка Джекі Глісона. Його шоу-вар'єте, яке транслювалося на національному телебаченні знімалося у Маямі, і Кінг потоваришував з телевізійною легендою. Ларрі Кінг називав Глісона своїм наставником. Саме він запросив до Кінга на інтерв'ю Френка Сінатру. Співак неодноразово розмовляв з Кінгом в його програмах, і щоразу говорив, що ведучій має унікальну якість примусити телевізійні камери зникати.
«Шоу Ларрі Кінга»
30 січня 1978 року починається нова віха у кар'єрі ведучого: він починає працювати на національному радіо Mutual Broadcasting System з власною програмою «Шоу Ларрі Кінга» (англ. The Larry King Show). Шоу транслюється у 28 містах США, а через 5 років — у 118. Цю програму він вів із понеділка по п'ятницю, з опівночі до 5.30 ранку. Перші 90 хвилин транслювалося інтерв'ю з гостем. Стільки ж часу відводилося на рубрику «Open Phone America»: запитання радіослухачів та відповіді. Ларрі Кінг перший, хто ввів формат телефонних розмов зі слухачами у прямому ефірі. З третьої ранку ведучий обговорював із гостями програми теми, які їх цікавили. Інколи Кінг розважав слухачів історіями з власного дитинства. Шоу було надзвичайно популярним і виходило до 1994 року.[20] У 1982 році Кінг починає писати колонку для національної газети «США Сьогодні» (англ. USA Today) і у цей же рік «Шоу Ларрі Кінга» отримує премію Пібоді.
«Ларрі Кінг наживо»
3 липня 1985 року відбувається прем'єра телепрограми «Ларрі Кінг наживо» (англ. Larry King live) на телеканалі CNN. Це було перше національне телешоу. Крім того, воно транслювалося і на кабельному телебаченні, і на радіо. Щовечора Кінг брав інтерв'ю у видатних діячів, частіше за все у знаменитостей, політиків, бізнесменів. Шоу, що тривало одну годину, виходило кожного дня і було доступно глядачам усього світу завдяки телеканалу CNN International. Зазвичай Кінг проводив інтерв'ю у лос-анжельській, нью-йоркській або вашингтонській студії CNN, але бували й виключення. Так, він вів мовлення із Білого дому, з тюремних камер, домівок гостей та інших незвичайних локацій. Популярними були його тюремні інтерв'ю з Майком Тайсоном і з Карлою Такер — першою жінкою, страченою в Техасі.
В ефірі «Ларрі Кінг наживо» відбувались події історичного значення. Наприклад, у 1992 року Росс Перо оголосив у програмі про свою участь у президентських перегонах. У 1993 року Кінг влаштував рекордні за рейтингом за весь час існування CNN дебати між віце-президентом Алберьтом Ґором і незалежним політиком Россом Перо про Північноамериканську зону вільної торгівлі. Їх дивилися понад 16 мільйонів глядачів. Під час президентських виборів 2000 року Кінг 37 днів поспіль висвітлював перелік голосів за підсумком виборів у штаті Флорида. У програмі взяли участь близько 350 осіб, а її родзинкою були ексклюзивні інтерв'ю з Джорджем Бушем-молодшим і Албертом Ґором. Після терактів 11 вересня 2001 року, що потрясли Америку й світ, та американського вторгнення в Ірак Кінг інтерв'ював близько 700 гостей, серед них більш як 35 світових лідерів. В гостях у Кінга були українські та російські політики. 8 грудня 2000 року Ларрі Кінг брав інтерв'ю у Володимира Путіна. Всесвітньо відомою стала фраза президента Росії на питання ведучого: «Що сталося з підводним човном „Курськ“?». «Він затонув» — відповів Путін. 17 вересня 2005 року президент України Віктор Ющенко відвідав шоу.
Він інтерв'ював усіх президентів США, починаючи з Джеральда Форда. Серед інших знаменитостей — Мартін Лютер Кінг, Маргарет Тетчер, Міхайло Горбачов, Тоні Блер, Елеонора Рузвельт, Ненсі Рейган і Барбара Буш, Білл Ґейтс, Біллі Грем, Одрі Гепберн, Френк Сінатра, Пол Макартні, Марлон Брандо, Барбара Стрейзанд, Мадонна, Принц, Аль Пачіно, Джон Фуллертон Мак-Артур…
29 червня 2010, Кінг оголосив, що після 25 років роботи він залишає шоу. 16 грудня 2010 року вийшов останній епізод «Ларрі Кінг наживо» з ведучими Райяом Сікрестом та Біллі Мейхером. Сюрпризом була поява Барака Обами, колишнього президента США, Білла Клінтона. Фінальний епізод шоу зібрав у екранів телевізорів аудиторію 2,24 млн глядачів (при тому, що зазвичай епізод переглядало близько 672 тисяч чоловік). Френк Сінатра, Білл Клінтон та Маріо Куомо, на думку Кінга, дали найкращі інтерв'ю, бо вони «мали пристрасть, вміння пояснити чим вони займаються, відчуття гумору і трохи злості».
Цікаві факти
- Програма «Ларрі Кінг наживо» увійшла до книги рекордів Гіннеса за тривалістю показу з одним і тим же ведучим в один і той же час. Вона виходила протягом 25 років і за цей час Ларрі Кінг зробив більше 50 тисяч інтерв'ю.
- Кінг виступав як стендап-комік. Його перше шоу відбулося 14 квітня 2011 року. У ньому він згадував своє дитинство у Брукліні.
- Планував заморозити своє тіло після смерті із використанням кріогенних технологій.
- У мультфільмі «Бі Муві» є персонаж Бжола Ларрі Кінг, яку озвучує ведучий; він також озвучує героїню Доріс (Гидка звідна сестра) в мультфільмах «Шрек 2», «Шрек Третій» и «Шрек назавжди».
- Випустив обмежену лінію підтяжок з власним підписом.
Нагороди і звання
- Премія Пібоді (Peabody Award) за шоу «Шоу Ларрі Кінга» (1980) і «Ларрі Кінг наживо» (1992).
- Премія «Еммі» (Emmy Award) (2011).
- Премія Аленна Н'юхарта (Allen H. Neuharth Award) за визначні досягнення в журналістиці
- Десять нагород американського кабельного телебачення Cable ACE Awards (найкращій інтерв'юєр і накращий цикл ток-шоу).
- Премія Махоні (Mahoney) Гарвардського університету за просвітництво в області неврології.
- Зірка на «Алеї слави», Голлівуд (1997).
- Почесні ступені університету Джорджа Вашингтона, Технологічного інституту Нової Англії, Бруклінського коледжу та Інституту Пратта (Pratt Institute)