Розділіть з нами ту ніжну радість, що досі бринить у серці… Саме так, хотілось звернутись до кожного, хто був у залі під час ескіз-презентації вистави «Ми ще повернемось» інклюзивного театру “Ілюзія” на сцені Коломийського драматичного театру ім. І. Озаркевича. Вщерть заповнений зал, що затамував подих, без жодного вільного крісла, щирі, відверті емоції глядачів — і це ще не повноцінна прем’єра, а лише перше часткове представлення вистави.
Цей ескіз став чимось більшим за звичну театральну подію — він перетворився на акт спільного акторського творення. На сцені — Ті, чия доля, тіло чи голос звучить особливо: актори з інвалідністю, здорові аматори, професіонали. Усі разом вони створили, буквально полотно, де мазки драматизму, смутку, тривоги накладаються на пастелі віри, світла й очікування — повернення, миру, гідності.
Сценарій-реальність, як влучно було сказано… Саме реальність лягла в основу цієї вистави. Не гра, не вигадка — а прожита, вистраждана, вистояна. Було смутно і радісно, тривожно та водночас надійно. Пульсувала сцена. Її дихання — перерви мовчання, де кожен звук, кожен жест мав свою вагу.
Режисерка Галина Григорак органічно збудувала архітектоніку сценічної дії з відчуттям пластики серця, ритму живого досвіду. Сценічний простір оформила знана художниця-сценографка Олена Зотова (Перший театр, м.Львів), музичний світ вистави сформував композитор-аранжувальник Руслан Мартинюк — глибокий і виважений діалог музики та тиші. Особлива подяка — Коломийському драматичному театру ім. І. Озаркевича за простір, що відкритий до експерименту й інклюзії, та його директорові — Народному артисту України Дмитру Чибораку, за довіру і мистецьку чуйність, яка зробила можливим цей черговий важливий крок на сцену.
Ансамбль танцю "Сварга" став символом руху, що веде через темряву до світла.Слово, жест, світло — у поєднанні з хореографією Заслуженого діяча мистецтв України Мирослави Воротняк (Коломийський драматичний театр ім.І.Озаркевича) — стали мовою внутрішнього театру. Театру, де головне — і форма, і зміст.
Народна артистка України Ольга Гапа (Перший театр, м.Львів), авторка сценарію, театральний консультант — Заслужений актор України Роман Біль (Національний театр ім.М.Заньковецької), в творчій синергії підвели глядачів до думки, що театр є місцем переосмислення. І саме інклюзивний театр демонструє здатність театру бути чесним.
Справжньою окрасою стала вокалістка Валерія Курило (Коломийська філармонія ім.О. Козаренка). Її голос був ще одним персонажем вистави, виводячи на передній план звучання глибини образу.
Цікавою знахідкою став триптих «Любов у серці», використаний у виставі — як візуальний еквівалент духовної цілісності (Коломийська художня школа ім. Я. Пстрака).
Не міг не відгукнутися на побачене відомий бізнесмен, благодійник Анатолій Григорчук (будівельна компанія «ФайноБуд» м.Коломия), який по закінченню дійства звернувся до колективу Театру з словами подяки, підкресливши важливість підтримки інклюзивних і театрально-реабілітаційних ініціатив у наш час.
Інклюзивний театр «Ілюзія» продемонстрував не тільки мистецтво — він вивів на авансцену також: людяність, силу, волю до життя. Те, що не піддається репетиціям, а народжується в глибині серця і проривається голосами тих, чиїм болем дихає наша земля. Це вони промовляли крізь сцену: ми ще повернемось...
Тарас Косович мистецтвознавець
