Нині підлітки стикаються з багатьма проблемами, про які не знають ні вчителі, ані батьки. Інтернет та соціальні мережі можуть робити їх самотніми, а в навчальних закладах все частіше проявляється жорстокість. Роман Богуміл, голова Коломийського відділення Всеукраїнської організації "АСЕТ", не з розповідей знає, чим живуть підлітки і з якими проблемами стикаються. Ми вирішили розпитати про такий досвід у роботі з дітьми. – Коли організація розпочала свою діяльність? – Сама організація була заснована у 1980-х роках в Англії. Її заснував лікар, який помітив упереджене ставлення людей до хворих на СНІД. Чому так? Тому що вони мало що знали про цю хворобу, як вона передається, наскільки ризиковано спілкуватись з такими людьми. Через це суспільство їх ізолювало. Він почав вивчати це питання і заснував благодійну організацію. Спочатку вона діяла тільки в Англії, а потім з’явилися філії в інших країнах. Зараз благодійна організація "АСЕТ" існує в більш ніж 20-ти країнах, в тому числі й Україні. Центральний офіс розташований у Житомирі. – Чому ви приєдналися до цієї організації? – Я закінчив Прикарпатський університет імені Василя Стефаника за спеціальністю "Психолог". Оскільки ця професія оплачується не найкращим чином, то став підприємцем. Але завжди хотів займатись психологією, хоча б як волонтер. Тому в 2009 році пройшов спеціальні тренінги, отримав сертифікат і почав викладати у Коломиї в навчальних закладах на тему профілактики абортів. – Чи актуальна ця тема зараз? – Ця тема дуже цікавить як дітей, так і вчителів, директорів, психологів. Ми неодноразово мали випадки, коли після лекцій самі педагоги підходили і зізнавались, що особисто переживали такі ситуації. – Скільки членів налічує організація? Чи потрібно мати педагогічну освіту? І як ви підбираєте теми? – Зараз у нас п’ять штатних тренерів та команда людей, котрі виконують різні завдання: ведення нашої соціальної сторінки, допомога на уроці, фото- та відеозвіти. Кожен з тренерів має сертифікат про проходження курсу. Не потрібно мати спеціальну освіту. Просто людина повинна мати здорові моральні цінності та бажання працювати. Весь курс лекцій проходить перевірку через Міністерство освіти України. Тільки після отримання відповідного дозволу ми маємо право йти у навчальні заклади і проводити лекції. Ми не маємо права виходити поза теми, затверджені Міністерством. Раз на рік відвідуємо курси підвищення кваліфікації у Житомирі, де також поновлюємо сертифікати. Вони діють лише рік. – Які основні напрямки діяльності "АСЕТ"? – Викладання в навчальних закладах, проведення флешмобів, зовнішня соціальна реклама. Ми також беремо участь у різних подіях до Дня міста, до Дня боротьби зі СНІДом чи Дня захисту дітей. – Які теми порушуєте на лекціях? – Раннє статеве життя, вживання алкогольних напоїв, наркотиків, тютюнопаління, взаєморозуміння з батьками і багато інших. – Підліткам про це часто розповідають. Чим зацікавлюєте ви? – Ми подаємо не так, як вони звикли. Наприклад: ставимо провокативні питання, щоб учні почали думати самі та шукати вихід з конкретної ситуації. Наприклад, коли викладаю про аборт, то одразу запитую: чи можна робити аборт, чи ні, якщо можна, то в яких випадках. Зазвичай, діти починають аргументувати свою точку зору. Ми наголошуємо на тому, що якщо так сталося, то робити аборт – це не вихід. Якщо цієї дитини ти не хочеш, то краще віддати її у дитячий будинок, але не вбивати. – Що ви робите, якщо дитина закривається і не хоче говорити? – У кінці кожної лекції ми просимо анонімно написати відгуки. Діти пишуть все, що хочуть, і це абсолютно конфіденційно. – Які теми найбільше цікавлять підлітків? – Перша – порозуміння з батьками, тобто проблеми поколінь. А друга – булінг, особливо у дівчат. Не повірите, але дівчата жорстокіші більше у ставленні до інших дівчат, ніж до хлопців. Також ми розказуємо про кібербулінг. Коли підліток необдумано виставляє свою відверту фотографію і лише через кілька днів її стирає. За цей час хтось її може зберегти на свій смартфон. Незалежно від того, чи дитина видалила фотографію, чи ні, вона вже гуляє по інтернету. Дуже часто конфлікт починається саме в мережі. Хтось когось починає принижувати, погрожувати, а потім слова виходять за межі інтернету і переносяться в реальність. Не оминаємо і питання суїциду. – Які ваші основні поради у таких випадках? – Ми радимо їм брати ситуацію у свої руки, не залишатись осторонь. Займатись самоосвітою. Заохочуємо бути уважними один до одного. Наприклад: якщо хтось з однокласників завжди був відкритим та комунікабельним і раптом став закритим і злим, – вже потрібно задуматись. Можливо, варто поговорити, допомогти, якщо виникли проблеми. – Можливо, в такій ситуації краще звернутись до психолога? Але якщо дитина скаже, що йде до психолога, більшість почнуть дивитись "косо" і казати, що вона хвора… – Біда у тому, що люди не знають різниці між психологом і психіатром. Психолог має справу зі здоровими людьми, котрі мають тимчасові життєві проблеми, а психіатр – працює з хворими. Я взагалі намагаюсь у своєму житті не вживати слово "проблема". Я це слово замінив так: "завдання, яке підлягає вирішенню". Якщо я рано встану і скажу: так, у мене багато проблем, одразу день стає негативним. Коли ж я кажу собі: в мене багато завдань, це дає мені стимул до їх розв’язання.   – З підлітками ми маємо подібну ситуацію, чи не так? – Так. Якщо підлітки виробляють різні дивні речі, це означає тільки одне: брак уваги. Таким чином вони просто хочуть привернути до себе увагу. Зараз насправді люди самотніші, ніж колись. – Дуже часто батьки намагаються навчити дітей діяти згідно з правилами, до яких звикли вони ж самі. Якщо дитина починає діяти по-своєму – це їх дратує. – Тут потрібно знайти баланс. Дитина має право захищати свою територію. Для батьків зручно, коли дитина слухняна і робить так, як хочуть вони, тобто у 18 років отримати паспорт і почати вести доросле життя. Але дуже часто вона не здатна. Дитина звикла до 18 років виконувати команди і коли отримує паспорт – не вміє і не знає, як це – приймати рішення. Батьки не вчили проявляти ініціативу, ризикувати. Тому дуже часто у 30 років доросла людина не може скласти самостійно життя, бо звикла до такого "рабського" мислення. Навіть якщо дитина зробила помилку, ризикуючи, це вже допоможе їй навчитись приймати самостійні рішення. Ми також проводимо батьківські збори. Деколи варто їх проводити і з вчителями, які виховані у радянській системі. Але головний акцент ми ставимо на підлітків і батьків. – Чи були такі ситуації, коли батьки не хотіли слухати ваших порад? – Так. На такі випадки ми завжди наводимо аргументацію: різниця між нами і вашими дітьми невелика, оскільки всі тренери мають до 30. І, здебільшого, діти більш відверті з нами, ніж з вами. А це означає, що відносини не побудовані на довірі. Значить, ми розмовляємо доступнішою мовою. – Недавно ви відкрили Молодіжний клуб "RESTART". В чому ідея закладу? – Цей клуб – практичне втілення наших навчальних лекцій, де тренери будуть не тільки розказувати, але й показувати. Ми плануємо відвідувати з дітьми геріатричні пансіонати. Також хочемо знайомити їх безпосередньо з людьми, які колись мали алкогольну чи наркотичну залежність, які на власному прикладі можуть розповісти про ці проблеми та їх розв’язання. Клуб зможуть відвідувати діти від 14 до 17 років, зареєструвавшись в інтернеті. – Що ви їх хочете навчити? – Хочемо навчити їх бути наполегливими. Використовуючи приклади з життя й історії, показати, що здатність не здаватись є запорукою успіху. Також хотіли б виховати у них волонтерський дух. Дивитись на речі не прагматично. Навчитись робити добро безкоштовно. І показати, що в якому місті ти будеш жити чи в якій країні – в першу чергу, залежить від тебе самого, а не від влади у Києві.   АВТОР: Соломія МАРДАРОВИЧ ФОТО: Андрій КАНЯ