13 жовтня 2021 року о 14 год. біля Музею писанкового розпису відбудеться відкриття меморіалу пам’яті Вишиванюка Михайла Васильовича. Матеріал присвячений спогадам Ігора Цепенди про життя та особистість Михайла Вишиванюка.
Ігор Цепенда, доктор політичних наук, професор, ректор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника
«Особистість з українським серцем»
Вперше мені пощастило зустрітися з Михайлом Вишиванюком восени 1995 року, коли мене призначили на посаду заступника декана юридичного факультету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. У той час Михайло Васильович навчався на заочному відділенні юридичного факультету, здобував другу вищу освіту. У середині 90-х багато тодішніх керівників прийняли рішення отримати юридичну освіту. Одні вважали, що в умовах трансформації їм необхідно мати ґрунтовні знання з юриспруденції, інші – піддались тогочасній «моді», мовляв, диплом юриста розширить можливості кар’єрного зросту.
До слова, в середині 90-х Михайло Вишиванюк був вже відомою особою. Його знали як керівника одного з найуспішніших агропромислових господарств Прикарпаття. Серед одногрупників студента Вишиванюка також було чимало відомих на той час особистостей. Те, що одразу впало в очі – це нетиповість образу заочника, який традиційно намагався якнайменше відвідувати заняття, шукав можливостей полегшити собі здачу іспитів. Саме Михайло Васильович порушив усталені стереотипи, прагнучи максимально відвідувати навчальні заняття та отримувати знання, в яких відчував потребу. Часто керівництво факультету під час спілкування із заочниками, які не відвідували заняття, мотивуючи це завантаженістю на роботі, завжди використовували приклад Вишиванюка. Наголошуючи, що ця людина також завантажена, можливо, й значно більше, та не уникає навчального процесу.
Вже пізніше, маючи можливість бути разом з Михайлом Васильовичем у відрядженнях, на нарадах, конференціях, я міг пересвідчитись, що прагнення до знань не було у нього вдаваним. Під час конференцій, коли багато хто інколи нудьгував, я часто спо стерігав: він не тільки дуже уважно слухав доповідачів, але й робив записи для себе. Михайло Вишиванюк постійно прагнув пізнати нове, перейняти досвід, і не заспокоював себе, що вже все осягнув.
У 1997 році М. В. Вишиванюк був призначений на посаду голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Це був особливий період в історії українського державотворення. Українське суспільство відновлювало переписану загарбниками історію України. Ламались стереотипи, відкривались нові сторінки національного-визвольного руху, національної культури і духовності. Не все сприймалося однозначно в столичних кабінетах. Михайло Васильович був одним з тих керівників, який не боявся пояснювати і відстоювати національні перетворення, що відбувалися на Прикарпатті. Саме візити на Прикарпаття керівників держави давали їм можливість пізнати культурне різноманіття України, її історію та незламність духу у боротьбі за державність. І, головне – змінювалось їхнє світосприйняття, сформоване попередньою епохою.
Водночас, навіть в умовах незалежної України багато подій зустрічали нерозуміння. Неодноразово мав можливість бачити, як Михайло Васильович самостійно, не рекламуючи себе, фінансував історичні, літературні, мистецькі проекти, які згодом набирали загально- державного характеру.
2010 року я був свідком розмови тодішнього голови Івано-Франківської обласної ради Ігоря Олійника та Михайла Вишиванюка, вдруге призначеного на посаду голови ОДА. Ігор Олійник розповідав про Галицьке Євангеліє 1144 року – унікальну духовну пам’ятку українського народу, яка народилась у нашому краї, говорив про необхідність її повер нення в Україну. Як і багато інших цінних джерел нашого народу, Галицьке Євангеліє свого часу загарбала Росія і воно знаходилось у державному історичному музеї в Москві. У 2014 році, вже після того, коли Михайло Васильович був звільнений з посади голови ОДА, він зателефонував мені і повідомив, що хоче подарувати університету копію Галицького Євангеліє, зроблену з оригіналу. Тільки ті, хто знає, як важко отримати документи з російських архівів, не кажучи про стародруки, могли оцінити сповна такий подарунок, його духовну та історичну цінність. Саме завдяки тодішнім двом керівникам області ми стали свідками надзвичайного духовного і релігійного дійства – під Благословенством Блаженнішого Глави УГКЦ Святослава – видання репринтного видання Галицького Євангеліє.
Доля розпорядилась так, що Михайло Вишиванюк очолював область у час діяльності політичних режимів, що не сприймалися громадою Прикарпаття. Але саме завдяки тому, що Михайло Васильович був керівником з українським серцем, у той період не тільки не були сповільнені, але й поглибилися процеси національного розвитку нашого краю, що мало неабиякий вплив й на розвиток національної ідеї в Україні.
До теми: "Михайло Вишиванюк був патріотом свого краю і України", - академік Євстахій Крижанівський
Читайте також: П’яті роковини без Михайла Вишиванюка: спогади рідних та близьких