Катерина Доманська — сучасна українська авторка з міста Дніпра, лікар-офтальмолог за фахом.
Чи чули ви це ім’я? Напевно, як і я, ні. Про неї знають лише її рідні, друзі, колеги та знайомі. Ім’я маловідоме широкому загалу. Але завдяки
Інтернету та соціальним мережам про неї з кожним днем дізнаються все нові сотні читачів.
Я вперше прочитала про Доманську на сторінці фейсбуку, де анонсувався відео сюжет про її роман «Хіба ж можна засипати море?»
11 липня 2023 року творча інтелігенція Косівщини, письменники, викладачі шкіл, працівники культури, члени Клубу інтелігенції ім.
І.Пелипейка, бібліотекарі мали можливість зустрітися і ближче познайомитися з Катериною Доманською, прийшовши в світлицю бібліотеки
на презентацію її книги «Хіба ж можна засипати море?»
Любов Кабин — модераторка заходу, завідувачка бібліотеки, представила присутнім гостю із Дніпра, яка для популяризації своїх книг
використовує соцмережі, виступає на місцевому телебаченні, влаштовує презентації, співпрацює з книжковими інстаграм-крамницями, має сайт своїх
книг. Вона авторка романів «Дозвольте бути коханню» (2021) та «Хіба ж можна засипати море?» ( 2022).   
Катерина Доманська розповіла про свій шлях до літературної творчості. А ми, присутні, уважно слухали і насолоджувалися живим спілкуванням з цікавою співбесідницею.
Ось декілька скупих, але основних штрихів до життєпису К. Доманської. Народилася в 1982 році в Сумах в інтелігентній сім’ї: батько —лікар, мати — майстриня петриківського розпису. Батьки переїхали на Дніпропетровщину коли їй виповнилось три рочки. Садочок, навчання в школі, де все велось російською мовою, лише дома розмовляли українською.
В школі не любила писати, не мріяла про філологію та літературу, а полюбила медицину, пішла батьківським шляхом. Закінчила Дніпропетровську медичну академію, більше 10 років працювала лікарем-офтальмологом. Катерина — мама трьох дітей. Зараз у декретній відпустці.
Наймолодшому сину — 5 рочків, старші діти ходять у школу, і тому піклування про дітей — на першому місці, а між цим знаходить час для
саморозвитку і творчості. Авторка захоплюється читанням, бальними танцями, грою на бандурі та поширенням українських традицій.
На зустрічі Катерина Доманська ділилася власним досвідом, розказувала, де шукати натхнення і наскільки великі внутрішні зміни відбулися особисто в ній за період написання книг. «Бути письменницею — цікаво, захопливо і відповідально. Адже слово несе інформацію, впливає на людську свідомість. Слово — це велика сила», — зазначила Катерина Доманська.

Писати почала в 39 років. Спонуканням до писання став випадок, про який розповіла сама К. Доманська: «Якось я почула, що одна моя не надто
близька знайома запрошувала подруг на презентацію збірки своїх віршів. І мене ніби вдарило струмом в гарному розумінні слова: «Чому б і самій не
написати книгу, роман?» Так, я відразу хотіла написати не оповідання чи щось невеличке, а роман. Я вдячна собі, що не злякалася і не відступила.
Коли син пішов до садочка, я почала писати».
Світ її книг — різний, але однаково цікавий. «Разрешите быть любви» (2021) — перший еротичний роман написаний російською мовою, зараз
письменниця працює над перевиданням цього роману українською мовою «Дозвольте бути коханню».
Авторка не була на Київському Євромайдані, не була в зоні АТО, особисто не брала активної участі в подіях, але перечитала багато історичної
літератури (любить книги про історію України), що стосувалася цих подій, вивчила хроніку подій Майдану, зустрічалася з очевидцями АТО, торкнулася
цієї теми через свого чоловіка Андрія, який працює хірургом-травматологом в одній із лікарень Дніпра і прооперував десятки поранених як тоді, в 2014-2015, так і зараз.
Все це сформулювало її думки щодо долі нашої України і вилилось на 408 сторінках життєвого роману на фоні сучасних історичних подій «Хіба ж
можна засипати море?», який вийшов у видавництві «Тут» в 2022 році в двох різних обкладинках, проілюстрований чорно-білими світлинами. Видання
складається з чотирьох частин, в яких авторкою охоплено події Євромайдану в Україні, початку російсько-української війни 2014 року до
повномасштабного вторгнення 2022 року — болючих для нашої країни років, змін, які зазнала Україна і люди в ній.
Разом з головними героями її роману, з якими ми крокуємо поруч, перегортаючи кожну сторінку історії людських доль під час війни, історії
змін і пізнання себе, історії справжнього кохання (і тут два сенси: кохання до людини і любов до своєї країни), в романі присутні роздуми авторки про
Україну, українців, наші прагнення, можливості і помилки.
Роздумами і відгуками про книгу поділилися Василь Шкурган — письменник, член Національної спілки письменників України, Аделя Григорук — письменниця, членкиня Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Національної спілки

краєзнавців України, яка зазначила: «Вражає те, що майже не розмовляючи українською, авторка взялася написати потужний твір на таку серйозну тему, в якому використана лексика з різних галузей: і соціальна, і наукова, чисто побутова, художня, публіцистична. Захопили людські долі. Цікаво було побачити події її очима: авторка показувала їх від імені свого покоління, зображені пером цієї молодої людини».
Творча зустріч з Катериною Доманською подарувала гарний настрій і сонячну атмосферу, навіть незважаючи на дощ за вікном. Щира розповідь і
презентація видання — гармонійно поєдналися, залишивши приємні спогади і надію на подальші зустрічі.
Сьогодні ми низько схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто воював, хто зберіг для нас горде ім’я українця. Роман К. Доманської викликає в
серцях читачів вдячність усім захисникам, захисницям нашої держави, хто віддав найдорожче — молодість, здоров’я, життя за незалежність і побудову
України, в якій ми зараз живемо.

Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».