Велике економічне піднесення Австро-Угорщини, яке панувало на поч. ХХ ст., супроводжували і всі ті негативні явища, які притаманні суспільству. У першому числі коломийської газети "Русская Рада" за 1908 р. читаємо вельми цікаву інформацію. Львівська і празька поліція зловили банду російських грабіжників з 9 осіб, яка грабувала цісарські і банківські каси та вбила у Празі підурядника. Поміж ними заарештували у Коломиї артиста театру під прізвищем Юрко Костур (ймовірно, це був псевдонім). Для банди він готував план одного з коломийських банків – чи цісарсько-королівського (тепер ПриватБанк) чи Щадничої каси (тепер Народний дім). Коломийського актора вивезли закутого до Праги. Про подальший розвиток цієї історії невідомо. В одному з чисел згаданої газети за 1910 р. довідуємося, що в Станиславові поліція зловила трьох злодіїв: Е. Курца, Сурку Гафтер і Реґіну Клейн, які тривалий час займалися крадіжками, в т. ч. обікрали багатьох коломийців. А в цьому самому часописі за 1912 р., натрапляємо на повідомлення про те, що в коломийських господарів невідомі злодії крадуть кури, гуси і качки. У 1903 р. місто сколихнула звістка про те, що власник центральної каварні (тепер тут теж Центральна каварня) гебрей Гіршгорн над ранком 31 липня застрелився. Причиною були, очевидно, різні кредити і борги. Узимку 1907 р. в Щадничій касі (тепер Народний дім) Станиславівське польське музичне товариство давало оперу "Янек". Заля була заповнена вщерть. Раптом під час другого акту пролунав револьверний постріл, який не привернув би відразу уваги, якби не чийсь розпачливий крик: "Бомби!" Після цього зчинилася паніка і публіка кинулася врозтіч у двері (три бічні і дві входові). Замішання було велике, особливо через дітей. Коли публіка вгамувалася, то з’ясувалося, що то якийсь молодий агроном вистрілив собі в груди з причини нещасливого кохання. Газета пише: "Щастя велике, що в салі було притомних 4 лікарів і мали при собі найпотрібніші засоби". Коли самогубець прийшов до тями, то зажадав священика. На щастя, на виставі був це відомий греко-католицький священик, катехит виділових шкіл о. Зенон Кирилович, який висповідав нещасного. А потім його доправили до лікарні. Другого лютого 1907 р. в одному з коломийських готелів закоханий молодик убив свою 19-річну любку і застрелив себе. Ця подія здивувала, засмутила й обурила коломийську громадськість, адже наяву було і кохання, і самогубство, що засуджує церква і костел. У 1909 р. на 60 році життя відійшов на вічний спочинок доволі оригінальний чоловік – управитель виділової коломийської школи ім. Пірамовича Онуфрій Бігун. Мав талант художника, любив хімію й астрономію. У власній хаті, яка стояла на Старій дорозі коло Пруту, мав окрему кімнатку-кабінет, до якої не допускав нікого. Там були різні книжки і прилади, зокрема й сонячний годинник. Завдяки йому він визначав точний час на своєму годиннику, поправляв годинники своїх приятелів, визначав точність годинникової ходи на ратушевому та церковному циферблатах. Узимку 1909 р. передбачив різкі атмосферні зміни, що й підтвердилося. Зокрема, в Коломиї серед зими почало блискати й гриміти. Газети пише, що Онуфрій Бігун ходив завжди замислений і легко вбраний, що й спричинило його перестуду і передчасну смерть. Залишив по собі вдому та четверо дітей. Микола САВЧУК Читайте також: Хто купив ґрунт під Народний дім: нові краєзнавчі знахідки