«Коли немає настрою або засмучений, не варто братися за роботу, – розповідає працівник кузні Андрій Досінчук, – адже кожний вибір – це окремий вид мистецтва, в який ти вкладаєш душу і серце».
Пан Андрій закінчив Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва за спеціальністю художник-майстер з металу. Прийшов працювати у кузню в серпні 2013-го, попрацювавши деякий час за кордоном. Метал майстер асоціює з пластиліном, з якого можна створити шедевр. Найцікавішими, на думку коваля, є замовлення на маленькі вироби. Адже це не монотонна робота, в якій ти можеш проявити більше фантазії та креативності.
«Найбільше мені подобається початкова стадія, тобто коли клієнт каже, чого хоче, а ти повинен придумати, як задовольнити його інтереси», – стверджує коваль.
На думку майстра, ковалем може стати людина, яка володіє абстрактним мисленням та наполегливістю. Заходячи у цех, помічаємо багато невідомих нам інструментів. Основними інструменти коваля є молоток та наковальня.
Трохи далі стоїть вугільне горно, яке вже не використовують. Поряд з ним газове горно, яким і користуються ковалі на даний час. Унікальним обладнанням можна назвати пневматичний молот, який надзвичайно дорогий та складний до встановлення. Не кожна кузня може цим похизуватися.
Також можна побачити і плазморіз, щипці та інші додаткові знаряддя праці. Зараз пан Андрій працює над брамою. У вільний від роботи час ходить у гори та на риболовлю.
Окрім пана Андрія, тут працює команда професійних ковалів, які відточували свою майстерність не один рік. Сергій Гаврилюк, Ігор Цап та Михайло Суходол втілюють у металі ескізи від найпростіших до найскладніших, які розробляє керівник залежно від бажання замовника.
Наймолодший працівник, Сергій Юрах, за освітою економіст. Попрацювавши півтора року у цій галузі, зрозумів, що це не його. Тому пішов вчитися ковальства в кузні у невеличкому селищі. Відпрацювавши там чотири роки, чоловік вирішив змінити місце праці. Так і потрапив сюди. На думку коломийського коваля, маленькі деталі робити складніше і довше, але набагато цікавіше. «Усі роботи особливі, по-своєму незвичні. А взагалі-то професія коваля досить давня, має свою багату історію».
Власник ковальні Ярослав Павлюк все починав самотужки. Попрацювавши кілька років за кордоном, чоловік повернувся в Україну. Знайшовши приміщення, перші свої вироби коваль робив сам. Змалечку красиво малював, тому цей талант і став запорукою майбутнього успіху. Через деякий час чоловік почав наймати людей та керувати власною майстернею. Кузня робить різні вироби: сходи, ворота, ліхтарі, мангали. Усе залежить від бажання клієнта.
«Коли до мене приходить людина, яка хоче за це братися, я одразу даю листок та ручку. Прошу намалювати коло і еліпс. Або ж розповісти, що означає «дзеркальне відображення», – каже власник, – по цих завданнях одразу видно, чи людина розуміє, що таке ковальство. Адже диплом можна купити, а розуміння своєї справи – ні».
За словами власника, справжній коваль повинен вміти малювати, мати художнє мислення та добре знати геометрію.
Щире слово від замовника і є вдячністю за виконану роботу. Перед кожним початком роблять креслення в масштабі один до одного, проводять розбивку по матеріалах і віддають одному з ковалів. Пан Ярослав у ковальській справі вже 14 років. Отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-будівельник, але жодного разу не пошкодував за зроблений вибір. Адже на роботу приходить із задоволенням. Останній рік замовлень стало трохи менше, але робота все одно кипить.
Автор: Соломія Мардарович
Читайте також: Коломиянин Олег Гавалюх – про море та українських полонених