АВТОР: Микола Савчук
Почесний краєзнавець України
Присутність у суспільстві колекціонерів свідчить про добрий матеріяльний стан суспільства, адже збирацтво потребує коштів, мандрів, знайомств. Тому, що багатша країна, то в ній більше колекціонерів. Здається, від 1970-х років поміж українців набуває поширення колекціонування.
Може цим похвалитися і Коломийщина, зокрема сучасний Великий Ключів.
Сьогодні познайомимося з мешканцем села Василем Кушмелюком, який захоплюється стилофілією, тобто колекціонуванням олівців. Але не канцелярських, косметичних чи сувенірних, а будівельних. Від нього я дізнався, що найдавніший будівельний олівець, який відомий у Європі, знайдено у Німеччині. Він з 17 століття. Але колекція ключівського збирача цілком сучасна і не менш цікава.
Василь Кушмелюк збирає олівці понад 7 років. Захопився цим, мабуть, тому, що сам займається будівельними роботами. За цей час зібрав приблизно 1060 різних за кольором, за формою і твердістю ґрафіту предметів.
Василь пояснює: "Є прямокутні, шестигранні, овальні, трикутні будівельні олівці; є призначені для позначок на склі, камені, дереві, металі, на мокрих поверхнях. Написи на них бувають писані, випалені, витиснені, наклеєні. У моїй колекції ці вироби з Німеччини, Великобританії, Китаю, Польщі, США, Данії, Росії, Чехії, Румунії та инших країн і, на жаль, тільки три з України (на фото нижче)
Найдорожчий, ізраїльської фірми "Ірвін", я придбав через інтернет. Зрідка мені дарують такі олівці, як наприклад односелець Василь Кобилянський. І, звичайно ж, до цих будівельних олівців є стругачки чи підстругачки, зазвичай, більші від канцелярських."
На фото: Найдорожчі олівці ізраїльської фірми "Ірвін".
Далі колекціонер розповів, що на олівці наносять написи й бренди будівельних фірм, виробників будівельних інструментів чи матеріялів, великі мережі будівельних магазинів. І є в нього іменний олівець, який зробив для нього знайомий з Німеччини.
На фото: Іменний Кушмелюків олівець з Німеччини (внизу).
Особливо популярні такі олівці в Німеччині. "Там, - каже Василь, - принагідно будівельна фірма дарує від себе візитівку, метр й олівець, і це свого роду реклама. А в німецьких крамницях такі олівці коштують від двох до п'яти євро. У нас така практика майже відсутня, а тому й олівці наших будівельних фірм можна порахувати на пальцях однієї руки".
Коли я спитав, чи є в нього ще щось унікальне в колекції, то Василь показав знайдений при демонтажі плитки у ванні одного з господарів зелений олівець. Він пролежав у розчині яких 6-8 років, і хто й чому його забув - залишається загадкою.
На фото: Ось так пролежав цей олівець у бетонному саркофазі, а тепер став цікавим експонатом у збірці ключівського колекціонера.
А я собі пригадав, як колись ключівські майстри тримали за вухом делікатно затесане олуфко і при потребі брали його та щось позначували ним на дереві. Були то прості олівці...
Для кожного сімейного колекціонера важливим питанням залишається ставлення близьких до їхнього захоплення. Я цим теж поцікавився і Василь сказав, що хатні його розуміють і підтримують, а ідея впорядкувати й розкласти його олівцяне військо належить дружині Лесі. Тепер колекція виглядає значно презентабельніше. Ну а попереду велика ймовірність того, що кольорову збірку ключівського колекціонера зареєструють у Національній Книзі рекордів України, адже в нашій державі Кушмелюк - один, хто захоплюється збиранням будівельних олівців.