Двоповерхова кам’яниця була збудована, за даними реєстру нерухомих пам’яток м. Коломия, у кінці ХІХ століття. Знаходимо в книжці Івана Монолатія «Цісарська Коломия» таке повідомлення, що там знаходилася перукарня Станіслава Косцьолека за часів існування Австро-Угорщини. Його перукарня існувала й за часів Польщі, про що свідчить оголошення від «Tygodnik Pokucki» від 3 лютого 1929 року. Але згодом він переїхав у будівлю колишньої швейної фабрики Марії Горовіц на вул. Косцюшки, 35, про що свідчить довідник 1930 року. У «Tygodnik Pokucki» від 2 вересня 1928 року дізнаємося вперше, що там знаходився магазин елегантного взуття, власник якого був Адам Долінський. У «Tygodnik Pokucki» від 25 грудня 1928 року можна побачити оголошення, що вперше відкрився в цій будівлі магазин радіотехніки «Радіоватт». Також у цій будівлі проживав коломийський адвокат Мар’ян Юркевич: Jurkiewicz Marian, dr, adw., Kościuszki 36 (тел. довідник 1939 року, робочий номер телефону – 1-30, банківський рахунок – 141 828). Він був власником цієї двоповерхової кам'яниці. Варто вказати певні факти про цю особистість. Рік його народження невідомий. Однак, 24 березня 1907 року доктор Юркевич провів читання книжки «Економічні погляди на сільське господарство» та обговорення стосовно неї в будівлі, де безкоштовно орендували книжки, на вул. Замковій. Дана будівля була заснована 1 травня 1893 року, і її власницею була Марія Ковальська. Уперше він згадується як адвокат у 1909 році в книжці "Szematyzm krolestwa Galicyi i Lodomeryi z wielkim ksiestwem Krakowskiem na rok 1909". На початку 1920-х років – міський голова. Подав у відставку в серпні 1923 року через публічну критику його політичних опонентів. Голова округу призначив нового мера, а саме: директора місцевої ощадної каси Кароля Баліцького. Більше того, зміна мера супроводжувалося реорганізацією міської ради Коломиї та призначенням нових членів ради. Газета «Коломийська правда» від 27 вересня 1931 року визнала Мар’яна Юркевича, як й українського адвоката Андрія Чайковського «майстрами адвокатського мистецтва, досвідченими ветеранами, які працюють на користь суспільства» (переклад з польської мови). 29 червня 1935 року адвокат, доктор Юркевич – член найближчого комітету Євхаристичного конгресу. Із газети «Голос Покуття» від 17 квітня 1938 року знаходимо таке коротке повідомлення: «Президент муніципальної організації доктор Юркевич звільнився з посади через погане самопочуття. Однак його призначили до обласної ради Національного об’єднавчого табору». Також відомо, що він був меценатом, вклав величезні кошти на будівництво театру. Дані про його подальшу долю відсутні. Але, за спогадами коломиянки Лесі Соколовської, "наші сусіди застали ще пані Марію Юркевич, яка до 1939 року разом з чоловіком паном Юркевичем були власниками цього будинку. Пан Юркевич помер до війни. У 1947 році пані Марія виїхала до Польщі. І в кінці 40-х років в цю квартиру заселилася наша сім'я. Пані Марія була високою, сивою, гордою панею, розмовляла польською. Часто любила повторити: "Все було - нічого нема, все пропало. Що тепер буде?"". Знаходимо в списку коломийських лікарів 1938 року, що жила в цій будівлі лікар Олена Орцехівська (Кноттова). Відомо всього лише про неї, що народилася 1901 року, отримала диплом лікаря в 1928 році. Жила вона спочатку на вул. Алеї Вольності, 25 («Tygodnik Pokucki» від 19 жовтня 1930 р.), згодом на вул. Падеревського (зараз - Моцарта), 19 (за даними телефонного довідника 1935 року). Подальша її доля невідома. Також за часів Польщі в цій будівлі знаходилася перукарня Романа Заремби, про що свідчить список коломийських перукарів 1919-1939 років. Із 1948 року – житловий фонд. За спогадами коломиянки Лесі Соколовської, "мій батько, актор Коломийського театру, Іван Остапович, мешкав тут з родиною в 50-х роках до 1963 року, до закриття театру". Ця будівля внесена в список реєстру нерухомих пам’яток м. Коломия.