Ми сьогодні розпочинаємо Великий піст. Ця Сиропусна неділя впроваджує нас у великопісну духовну мандрівку, під час якої ми покликані чинити діла покаяння, зосередитися не на зовнішній дійсності. Тому в цей період ми завжди намагаємося відвернути свою увагу від того, що краде нас у самих себе, забирає наш час, можливо, відмовляємося від розваг і задоволення з однією метою — зосередитися на духовному житті, на зустрічі з Богом.

Цю подорож святий Августин описує в такий спосіб: «Від зовнішнього — до внутрішнього, від нижнього — до вишнього». Хто ніколи не постив, хто не здійснював тієї мандрівки всередину самого себе, хто не зумів у глибині свого серця піднятися від нижнього до вищого мотиву, змісту свого життя, той живе у світі ілюзій, незнання таємниці не тільки про Божу присутність, а й про самого себе.

Перший крок посту: здійснити акт прощення

Яким є перший крок у цій мандрівці? Сьогоднішнє Євангеліє нам про це каже. Перший крок, який маємо зробити, щоб ззовні увійти в себе, ступити на християнський аскетичний шлях, — це здійснити акт прощення. Тому цей день називається також неділею Всепрощення. Ісус Христос каже сьогодні нам: «Якщо ви не простите людям провини їхні, то і Отець ваш Небесний не простить вам».

Чому таким важливим є цей перший крок? Коли ми тримаємо жаль на іншу людину, не здатні простити їй ран, яких вона нам завдала, то ми перебуваємо наче зв’язаними ланцюгами з нашим кривдником. Це дивний феномен, який сьогодні досліджують навіть науковці й психологи.

Часом людина, яка завдала нам болю, навіть про це не знає, їй байдуже. Часто її немає поруч або вона вже в іншому світі. Одначе ця кривда ланцюгами ненависті й нездатності простити не пускає нас у духовну мандрівку до Божого обличчя. Тому той, хто здатний простити, не тільки перемагає свого кривдника, а й звільняється для подорожі, щоб наблизитися до Бога, немов та особа, яка вирушає в дорогу, залишає тягарі, що їх не зможе нести.

Справжнім скарбом є Господь Бог

Тому ми маємо сьогодні пригадати тих, хто нас скривдив, і розв’язати вузли з тим, хто нас зранив. Простіть тій особі, помоліться за неї — і зможете зробити крок у глибину власного духовного світу. А там, на глибині, вас чекає справжній скарб, яким є сам Господь. Той скарб ні міль не точить, ні іржа не нищить. Ви зустрінете люблячого, всепрощаючого вічного Бога, який готовий вас обійняти і наповнити своїм світлом. Стає зрозумілим, чому людина, яка мандрує дорогою Великого посту, не сумує. Її обличчя завжди сяє, тому що вона випромінює світло того Господа, якого бачить у глибині свого серця.

З проповіді Блаженнішого Святослава Шевчука

Пропонуємо вам переглянути відео з ютуб-каналу "Чувайте" від отця Романа Малярчука