Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань економічної політики Андрій Іванчук відвідав рідне місто. Про фінансування нової поліклініки, комп'ютеризацію шкіл та інше - в інтерв'ю з Андрієм Іванчуком. –          Пане Андрію, за Вашої ініціативи в Коломиї заснували Міжнародний благодійний фонд "Покуття". Якими проектами зараз займається фонд? –          Один із наших проектів – комп’ютеризація коломийських шкіл. Під час теперішнього (13 жовтня, – Авт.) мого приїзду відкрили комп’ютерні класи у ЗОШ №5 і №10. Отримали комп’ютери також у Печеніжині, який став центром об’єднаної територіальної громади і подає приклад нового бачення нашого державотворення. Признаюся, що мене вражає ентузіазм цієї громади, їх прагнення стати повноправними господарями на своїй землі. Напередодні свята Покрови та Дня захисника України від фонду передали три сучасних телевізори госпіталю для ветеранів АТО (колишня залізнична лікарня). Довелося фонду заопікуватися й видавничими справами, адже кожна проспонсорована книжка про наших доблесних солдатів, які боронять рідний край на сході України, – це також дуже потрібна справа. Побували ми з владикою єпархії УГКЦ Василієм Івасюком і на будівництві християнського дитячого садка при Катедральному соборі на вулиці Театральній. Будівництво підходить до завершення, в новому році, отже, тут залунають щасливі дитячі голоси. – А що з іншим будівництвом – нової поліклініки, захисної дамби на Пруті? – Необхідні кошти на поліклініку надійшли, до кінця цього року будівельні роботи тут мали б закінчитися. Залишиться придбати медичне обладнання, але з цим теж, надіюся, все буде гаразд. Стосовно необхідної захисної дамби на Пруті, то вдалося на рівні міністерства організувати зустріч міського голови Ігоря Слюзара. Можна розраховувати на те, що робота на дамбі незабаром розпочнеться. Фінансування буде. – А якщо вийти за межі Коломийщини, глянути трохи ширше, на всю область… Івано-Франківщина може надіятися на суттєві зміни в 2017-ому? –Не сумніваюся, що дороги на Івано-Франківщині стануть набагато якіснішими, для цього вже немало зроблено і ще робитиметься. Представників нашої області у Верховній Раді достатньо, разом нам вдається лобіювати корисні для краю проекти. Не хотів би забігати далеко наперед, але маю таке передчуття, що до кінця 2017-ого область матиме зовсім інший вигляд, упорядкованіший, доглянутіший. – Хотілося б надіятись, що й ліси нарешті припинять нещадно вирубувати… –Заготівлю лісоматеріалів ми освоїли, можна сказати, досконало. Але біда, що все заготовлене йде за кордон. Тобто йдуть не готові вироблені нами меблі, а деревина. Тому Верховна Рада й прийняла закон про заборону вивезення лісу-кругляка. Мусимо міняти структуру економіки, переорієнтовуватися на власне виробництво. – Здається, цим вашим законом незадоволена Європа. Чи не тому, що їй шкода вирубувати Альпи або Татри, зате не шкода Карпат? –Які перешкоди не стояли б на шляху Верховної Ради, ми мусимо розпочинати власну деревообробку. Уже почали будувати в Україні два великі деревопереробні підприємства, на черзі кілька десятків менших таких підприємств. Потрібно керуватися інтересами власної держави… – Доводиться чути запевнення деяких фахівців у тому, що й під час війни можна нарощувати економічні показники, що війною уряд прикриває нездатність налагодити цивілізований бізнес. Яка ваша думка як голови парламентського комітету з економічної політики? – Анексія Криму, а потім окупація російськими військами Донбасу спричинилися до значного погіршення стану нашої економіки. І доки триває війна, економіку не підняти, інвестори будуть сто разів примірятися, перш ніж наважаться зайти сюди. Ні, війна і можливість розвиватися – це несумісні речі. Дякувати Богу вже за те, що цього року нам вдалося стабілізувати економіку, не допустити до найгіршого. – Втрата російського ринку збуту сильно позначилася на наших показниках? –          На щастя, ми вже зрозуміли, що можна жити і без російських покупців. Вдалося збільшити квоти на товари, які йдуть у країни ЄС, представників багатьох наших галузей можна зустріти в приймальнях київських міністерств з єдиним проханням –збільшити квоти. За рік-два в торгівлі з Європою в нас намітиться неабиякий прогрес, це очевидно. – Разом з тим стосовно нашої євроінтеграції не все так гладко. Ось і Нідерланди відмовляються… – Угода стосовно асоціації буде підписана, не сумніваюся. У багатонаціональній Європі, як на мене, триває нормальний процес –хтось із Союзу виходить, хтось зайде новий. Наше місце –тільки там, у Європі, у нас один шлях – європейські стандарти життя, європейські дороги, європейська оплата праці… Саме до цього ми йдемо. – А безвізовий режим, який дедалі частіше відтерміновується? – Це теж незворотний процес, отримання безвізового режиму. На жаль, механізм прийняття рішень у ЄС надто зарегульований, там також вистачає бюрократії. Але я тут, як і в багато чому іншому, оптиміст. – А ми самі хіба не даємо Європі підстав остерігатися? Ось хоча б із церемонією навколо електронного декларування. – Так, є навколо цього декларування спекуляції, є незрозумілі речі. Державному службовцеві незвично уявити собі, що він зобов’язаний вказати в декларації все майно, яким володіє, всі кошти. Незадоволені таким шляхом боротьби з корупцією мотивують своє незадоволення тим, що ось у країні, мовляв, і без того небезпечна криміногенна ситуація, а ми ще й підставлятимемося, виставимо напоказ усе добро. Приходь, знаючи докладну адресу, і грабуй. Некомфортна для держслужбовців така практика, але що вдієш, це світова практика. Наступного року доведеться і витрати декларувати, що ще болючіше вдарить по дечиїх амбіціях. – Пане Іванчук, ви, як відомо, член партії Народний Фронт. Що скажете про проект Арсенія Яценюка "Стіна"? –Пропоную вам вийти в Коломию на вулицю й спитати першого-ліпшого перехожого: треба нам відгородитися від "ДНРів" і "ЛНРів"? Проект "Стіна" конче потрібний, особливо зважаючи на те, що звідти до нас потрапляє багато зброї, на наших територіях, у мирних містах і так багато вибухів. Будував фортифікаційні споруди, названі "Стіною", не особисто пан Яценюк, будувала кожна область, маючи відповідне завдання. А будівництво – це ліс, шутер, бетон, тобто можливості щось і присвоїти, приписати. Порушено з приводу будівництва кримінальні справи? Це добре, нехай карають винних. Бо заробляти на війні, на смертях і каліцтвах наших хлопців – аморально, ганебно. –Якщо ми вже торкнулися війни на сході, то скажіть, будь ласка, як оцінюєте фінансування української армії? –Майже п’ять відсотків держбюджету на оборону, виділених нами, – сума непорівнянно більша, ніж була попередніми роками, це просто небо і земля. Усе, що можна в наявних умовах, робиться задля міцної оборони. Армія – це пріоритет, тут нічого й розмірковувати. Хоча про бюджетників, пенсіонерів також потрібно не забувати. Про ті ж дороги… Я особисто вважаю, що міністр Олексій Полторак здійснив малу революцію, нагадаю лише, що Міноборони взяло участь у пілотному проекті PROZORRO, тобто першим запровадило електронні торги для здійснення державних закупівель. Це дало змогу зекономити значні кошти. А вдасться зміцнити економіку – видатки на армію ще більше зростатимуть. Гіркий досвід, певен, багато чого навчив нас.