Понад 60 років день у день долає двадцять одну сходинку до своєї квартири на другому поверсі Дана Демків, уславлений коломийський хореограф, засновниця й керівничка народного танцювального ансамблю «Покуття», жінка вибухової енергії та феноменальної працездатності. Два роки тому місто віншувало її з 85-літтям. "День у день" – сказано образно. Бо слід відмінусувати дні поїздок селами Покуття, Гуцульщини й Наддністрянщини в пошуках танцювальної й обрядової автентики, це – раз; відмінусувати багатоденні гастролі з колективом по світу, це – два; відмінусувати участь у численних коференціях та у складах журі, це – три. Отож, дерев’яні сходи під її ногами риплять не день-у-день. А танцюристи й музиканти "Покуття", направду, багато світу побачили: Греція, Австрія, Словаччина, Румунія, Польща, Японія, США, Франція, Бразилія, Німеччина. Дана Демків – найстарший з нині діючих працівників культури Коломиї, а може й усього Прикарпаття. Вона є почесним мешканцем Коломиї, заслуженим працівником культури, нагороджена орденом "Княгині Ольги" 3 ступеня. Реально ж вартує відзнаки більшої, як і створений та виплеканий нею танцювальний гурт. Мова йде про два розчарування, які залишили неприємний осад у душі жінки і певною мірою змінили її ставлення до клерків у культурі. Ось що стало причиною. Коли всесвітня слава "Покуття" дійшла й до вух Міністерства, там прийняли рішення надати ансамблю статусу Державного, автоматично поставивши його на професійну основу. Вже були підготовлені всі необхідні документи. Однак статусу Державного колектив так і не отримав. Дана Петрівна підозрює, що цьому перешкодили обласні творчі й чиновницькі кола. Очевидно, управлінські бухгалтери почали рахувати гроші й застерігати Міністерство культури від зайвих витрат. Завелика честь для маленької Коломиї. Так само десь у міністерських кабінетах загубилося рішення присвоїти Дані Демків звання народної артистки. Її вже навіть особисто привітав міністр культури. Як виявилося, передчасно привітав. "Хотіли відкупитися орденом "Княгині Ольги" другого ступеня, – не без іронії констатує жінка, – але тут уже я відмовилася...". Такі трапилися перипетії. Тепер трохи ретроспективи. ВИСЕЛЕННЯ. ТЕАТР Найболісніший спогад пані Дани – дитячі роки. Але вони нам важливі, бо саме там, у польському містечку Любачев, її ноги ступили на танцювальні підмостки. Танцювала у шкільних гуртках, співала, була дуже жвавою й моторною. У 1946-му всіх українців Польщі Сталін депортував. Так сім’я Демківих опинилася в Калуші. Поступила в Івано-Франківське музучилище на вокальний відділ. Займалася акробатикою, грала в теніс на обласних змаганнях. Якось в училище завітав представник з Київського театрального інституту й загітував дівчину вступати в театральний. Поступила легко. Вдень ходила до інституту, а ввечері відвідувала вечірнє відділення в консерваторії по вокалу. Після закінчення інституту приїхала до Коломиї на роботу в професійний театр, якого на початку 60-х розформували. Робота в театрі, – то окрема сторінка в житті нашої героїні. Ми її перегорнемо. Скажемо лише, що їй переважно діставалися ролі, де треба було танцювати й співати. – Танець – то була моя стихія, вона мене захоплювала з головою, – мовить пані Дана. – Пристрасть до танцю мені дісталася в спадок від батька. Який то був танцюрист! Не мав собі рівних. Якось у Чернівцях на весіллі моєї сестри ми з татом як ушкварили краков’яка, потім мазурку, відтак польку. Всі гості утворили нам пляц, порозсідалися і їли нас очима. А ми безперервно кружляємо й вибиваємо ритм каблуками. Мама просить: "Таже спам’ятайся, чоловіче, заженеш дитину!". А ця дитина сама, кого схоче, зажене... Вже далеко згодом гурток бальних танців у Коломийському палаці піонерів під орудою Дани Демків щороку займає призові місця на конкурсах. А з всеукраїнського конкурсу бальних танців у Києві танцювальна пара її вихованців (Саша Смикавчук і Ліда Чаленко) привозить до Коломиї золоту медаль. Це був 1973 рік. Звісно ж, найбільше зусиль Дана Демків доклала для ансамблю "Покуття". Нині вихідці з "Покуття" ставлять танці в Лондоні, в Болгарії, в Туреччині, не кажучи вже про Україну. Суворі вітчизняні реалії накладають свої відбитки і на знаменитому колективі: найздібніші танцюристи розлітаються по світах у пошуках кращої самореалізації. Але підростає молодь, тягнеться до «Покуття», і непосидюча, невтомна Дана Демків ліпить з них віртуозів. АВТОР: Андрій МАЛАЩУК ФОТО: Андрій КАНЯ