Калушанини Михайло Слободяник натрапив на дідуся випадково. Увагу фотографа привернуло те, що жебрак годував голубів крихтами хліба. Захотів сфотографувати. А далі — роззнайомилися. Історія старого чоловіка просто вразила. Михайлові Іванову — 70. У Калуші в нього є двоє дітей та онуки. Проте чоловік 25 років прожив у комірчині, облаштованій у підвалі багатоповерхівки. Коли ж його звідти вигнали, був змушений ночувати у вологому підвалі. Чоловік розповідає: "Я більше 25 років прожив у підвалі. В тому самому домі, де жила мати з вітчимом. Вони там облаштували у підвалі комірчину. От у ній я і жив. Мати дала мені ключ. Жив так, що мало хто і знав, що я там є. Виживав тільки, збираючи пляшки. Просто хотів відійти від людей, від світу, сховатись, як отой равлик у свою черепашку". Ховався чоловік не від людей — від болю та відчаю. Адже сімейне життя не склалося, тож піти довелося не лише від дружини, а й від двох малих дітей. За несплату аліментів чоловік двічі потрапляв до в’язниці, після чого не міг влаштуватися на роботу. Почав збирати пляшки. На їжу вистачало, а жити довелося у підвалі. Його останній прихисток зруйнувала пожежа. Молоді люди, які взяли дідуся під опіку, винайняли йому кімнату в гуртожитку, забезпечили продуктами та одягом, купили мобільний телефон. У гуртожитку Михайло Іванович залишиться і на зиму. Його рятівники допомагають з виготовленням документів та оформленням пенсії. Не відмовляться і від допомоги небайдужих та влади, адже власних коштів для порятунку дідуся недостатньо.