ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

header-ad

Не витоптуйте масово червонокнижників, не смітіть на Говерлі. Патріотизм – у прибраних за собою пляшках

У головне свято кожного українця — День Незалежності — на найвищій в Україні карпатській горі Говерлі людно, як на Хрещатику. Відрізняється ситуація хіба тим, що Хрещатиком патріоти ходять масово, але організовано, а от Говерлою — ні. Починаючи з 23 серпня на кілька днів поспіль тут у рази збільшується чисельність туристів.


Людям конче необхідно зійти на вершину саме 24 серпня, іноді навіть попри негоду та густий туман, — “зачекінитися” та зробити селфі на фоні синьо-жовтого прапора, пише Укрінформ.

 

Відтак місце, куди зазвичай ідуть за тишею, перетворюється на людський вир, зі штовханиною, заторами і, звісно ж, купами сміття, що його “щирі патріоти” залишають на вершині, а інші потім мусять прибирати.



“Традиція патріотичних сходжень на Говерлу у знакові дати існувала ще задовго до Незалежності, — каже професор Федір Шандор, якого називають “батьком закарпатського туризму”. – На цю гору ходили патріоти піднімати синьо-жовтий прапор 16 липня — щоб відзначити прийняття Декларації про державний суверенітет 1990 року. Після тих акцій прикордонники завжди знімали прапор. Але традиція існувала й надалі. Коли ж за часів Ющенка на Говерлі 24 серпня проголосили створення партії “Наша Україна”, на вершину щороку почали вже масово сходити нардепи, члени партії, його прихильники. Після Помаранчевої революції одне зі сходжень, як пам’ятаєте, стало трагічним: через блискавку на вершині загинули три людини…”



І хоча про Віктора Ющенка уже забули, але з того часу ця традиція вкорінилася і набула масовості. І зараз 24 серпня рік від року збирається дедалі більше людей на Говерлі, хоч уже й без Ющенка.


До речі, каже Шандор, є ще один день, коли на Говерлі багато туристів, — Новий рік. Але взимку їх усе ж не така кількість, як улітку.


Сам Федір Шандор на Говерлу 24 серпня не ходить, хоча за часів Ющенка по двічі на день супроводжував групи наверх як гід.


– Це була робота за гроші, а так на Говерлу в такий день я б не пішов, бо насправді люблю природу і вважаю, що це — зайве навантаження на гору, – каже Шандор.


Традиція, в принципі, непогана: патріотичний дух, синьо-жовтий стяг, гімн, мурашки по спині. Це все добре, зазначає професор, але мінусів — набагато більше, ніж плюсів.



“По-перше, це — різке навантаження на природу: люди витоптують червонокнижні рослини, ходять у туалет, п’ють, їдять та викидають залишки, залишають сміття. По-друге, це часто стає небезпечним для самих масових туристів, бо вони йдуть у гори непідготовленими, – каже Федір Шандор. – І оскільки щороку ця традиція набирає обертів, зараз уже треба думати про якісь запобіжники. Вихід в гори не “дикунами”, а з провідником — це раз, реєстрування у Карпатському біосферному заповіднику та в рятувальників — два, оплата — три. Ну, й головне правило: скільки пляшок виніс із собою на вершину, стільки маєш і знести вниз. Я би патріотизм вимірював оцією кількістю знесених із собою додолу пляшок”.