Додому Статті Інтерв'ю Коломиянин Віталій Вінтоняк грає на найвищому баскетбольному рівні у складі 10-кратного чемпіона...

Коломиянин Віталій Вінтоняк грає на найвищому баскетбольному рівні у складі 10-кратного чемпіона України

0
Поділитися

У четвертому матчі золотої серії київський баскетбольний клуб “Будівельник” обіграв на виїзді южненський “Хімік” і вдесяте став чемпіоном України.

Приємно відзначити, що на найвищому баскетбольному рівні у складі цього легендарного клубу грає 23-річний коломиянин Віталій Вінтоняк.

Don Yapon

Спортсмен наразі на заслуженому відпочинку – міжсезоння. Проте від баскетболу відпочивати Віталій не хоче, його активно залучають до збірної України 3х3 з баскетболу, яка зараз проходить нав­чально-тренувальний збір на Буковелі.

Наш краянин розповів “Дзеркалу Коломиї” про баскетбольну кар’єру, а також плани на майбутнє.

– Розкажи, чому обрав саме баскетбол? Скільки років вже граєш?

– З баскетболом познайомився у 13 років, тоді мій друг запропонував піти в якусь секцію, і ми разом вирішили, що це буде баскетбол. Але якщо відверто, то хотів тоді скинути зайву вагу і думав, що якраз на тренуваннях зможу добре схуднути (у 13 років Віталій важив близько 90 кг при зрості 1 м 90 см. – Прим. авт.). Як бачите, ця гра стала моїм життям, зробила мене повністю. Це вже 10 рік моєї баскетбольної кар’єри.

– Хто був твоїм першим тренером?

– Це був тренер коломийської ДЮСШ №1 Роман Стефанюк, він багато чого навчив мене і донині тренує дітей.

– Що можеш сказати про розвиток баскетболу у Коломиї?

– Цей вид спорту у нашому місті тримається на ентузіазмі кількох осіб. Хотілося, щоб баскетбол підтримувала місцева влада, спонсори, щоб команда грала не на чемпіонаті області, а хоча б у першій лізі. Прикро дивитися на майданчики для баскетболу, на непридатні для гри щити… Західна Україна має слабку школу баскетболу, її складно порівнювати зі Східною чи Центральною. Особисто йшов у Федерацію баскетболу України і просив, щоб у рамках однієї програми на Коломию виділили хоча б два нормальні щити. На стадіоні “Юність” можна було б облаштувати гарний баскетбольний майданчик.

– Яким був твій перший клуб?

– Це був дубль івано-франківської “Говерли”, бо у Коломиї перспектив на той час не було. Я побачив, що в області є сильна команда, там грали й американці, демонстрували хорошу гру, і це мене зачепило, я захотів грати в цій команді. Потренувавшись два роки, вирішив вступити до Івано-Франківського коледжу фізичного виховання, щоб збільшити свої шанси і потрапити до омріяної команди. І потрапив…

– За які баскетбольні клуби ти виступав протягом десятирічної кар’єри?

– Зіграв п’ять сезонів за БК “Говерла” з Івано-Франківська, також виступав за луцьку команду “Волинь-Баскет”, яка тоді грала у вищій лізі, мав співпрацю з італійськими клубами, а також кілька місяців грав за місцеву команду “Тирлич”. Цей сезон я виступав у складі клубу №1 в Україні – київського “Будівельника”.

– Найбільше твоє досягнення у баскетболі?

– На сьогодні це те, що я в основному складі “Будівельника” і що в цьому сезоні команда знову здобула “золото”. Граю з іменитими баскетболістами, бо кожен, хто є у команді “Будівельник”, – це легенда баскетболу. Виступати з ними на одному паркеті – це для мене успіх. Я маю змогу вчитися у легіонерів, що впливає на мій прогрес.

– Як вдалося потрапити до “Будівельника”?

– Минулого року у червні відбувся наймасовіший стрітбольний турнір України. До Львова тоді з’їхалися близько 150 команд. Моя команда того дня здобула перемогу. Після цього мене запросили на оглядини до збірної України з баскетболу 3х3. Опісля ми разом із збірною поїхали на чемпіонат Європи. Виступали під орудою відомого тренера Володимира Коваля, який зараз тренує БК “Будівельник”. Завдяки йому сьогодні я граю за цю команду. Звісно, довелося докласти чимало зусиль, щоб мати відповідну форму. Не було такого дня, щоб не тренувався. Я мрію про суперлігу, от і живу у мрії.

– Можна вважати, що твоя спортивна мрія здійснилася?

– У більшій мірі так. Я хочу грати і вдосконалювати свою гру, щоб приносити команді користь.

– Як батьки і рідні реагують на те, що син досягнув такого успіху у спорті?

– Батьки і рідні, звичайно, радіють за мене і підтримують. Хоча багато хто не вірив у те, що зможу досягнути такого рівня. Особливо було важко психологічно, коли були травми, але я не здавався. (Батько Віталія захищає Україну на Сході. – Прим. авт).

– Що допомагає тобі у спорті? Що порекомендуєш початківцям?

– Наполегливість, скажімо, бійцівський характер. І найголовніше – віра. Я завжди вірив і прагнув реалізувати себе у баскетболі, і якимось дивом це мені вдається. Звісно, щоб грати на професійному рівні, мають бути і відповідні дані (зріст Віталія – 2 м 2 см, вага – 102 кг, 50-ий розмір ноги. Народився хлопець з вагою 5 кг 600 г).

– Тепер про особисте… Ти одружений, як твоя друга половинка реагує на твій стиль життя?

– Минулого року ми відсвяткували наше весілля, моя дружина Оля завжди підтримує мене і надихає. Під час сезону живемо у столиці, а на літо їдемо до рідної Коломиї.

Текст: Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК

Читайте також: Вероніка Івасюк: “Більше хочу на Олімпійські ігри, аніж заміж”