Додому Новини Політика Як живеться невеличкій Слободі у великій Печеніжинській родині? ФОТО

Як живеться невеличкій Слободі у великій Печеніжинській родині? ФОТО

1
Поділитися

Рівно два роки минуло, відколи утворилася Печеніжинська ОТГ, як згодом виявилося – першою в Україні. На рожевих крилах реформ процес об’єднання в одну громаду дев’яти населених пунктів пролетів “на ура”. Держава надала значну фінансову підтримку сміливцям, аби запустити новий господарський механізм. Кабмін розраховував і продовжує розраховувати, що цей господарський механізм ефективно запрацює, залучаючи власні ресурси.

Наразі ж, як показують перші кроки, механізм без державних ін’єкцій має не надто сильну життєздатність. Об’єднані громади продовжують “проїдати” виділені кошти. До того ж не всі задоволені самим їхнім розподілом. Що тут скажеш – жодна велика реформа не починається гладко. Практика вносить свої корективи в теорію.

Село Слобода, яке входить до Печеніжинської ОТГ, в дорадянську добу було відоме своїм нафтопромислом, а в радянську добу – трьома піонерськими таборами.

На сьогоднішній день нафтопромисел зачахнув, хоч, здається, не остаточно, якщо сподіватися, що прописана тут нафтова компанія “Дельта” не поставить жирну крапку на видобутку чорного золота. Бо наразі триває згортання виробництва, яке ще в 1990‑х роках процвітало.

Таку картину бачить сільський староста Роман Боянчук. Чоловік добре знається на господарці Слободи, оскільки сім років працював тут війтом.

Читайте також: Як живе Печеніжинська ОТГ, яка першою в Україні обрала шлях реформування

– Торік ми отримали 850 тисяч гривень державної дотації, – розповідає староста. – За ці гроші заасфальтували 530 метрів дороги в центрі села. Цього року отримали 600 тисяч. Якщо дотації щороку будуть зменшуватися, то не знаю, як зводитимемо кінці з кінцями. Цих 600 тисяч витратимо на спортмайданчик зі штучним покриттям. З приводу освоєння коштів мешканці нашого села поділилися за віковим цензом: старі люди хотіли продовжити асфальтувати дорогу, а молодь – спортмайданчика. Врешті молодість перемогла…

А взагалі Слобода – село невеличке, трохи більше, як тисяча душ. Демографічні показники мінусові. Населення старіє. Молодь працює в більших населених пунктах, чимало – за кордоном на заробітках. Додому вони переважно не повертаються, купують квартири в Коломиї чи в обласному центрі й осідають там. Чимало будинків у селі порожні. Колективних господарств нема, та ніколи їх у Слободі й не було.

Ґазди-одноосібники тримають велику рогату худобу, разом 200 корів (раніше налічувалося 600). А який сенс тримати більше, якщо молокозаготівельні підприємства купують у селян молоко – аж! – по чотири гривні за літр.

Зрештою, слід погодитися з тим, що Слобода – не фермерська зона. Слобода – зона рекреативна. Сама природа так розпорядилася. Сюди треба приїжджати на відпочинок, а не на працю. Тому по суті перспектива залишається. Слобода плаче за зеленим туризмом. І він тут розгорнеться, переконані мешканці. Та найдошкульніший головний біль – дорога. Але напочатку необхідно зробити берегоукріплення. Глибоке русло річки місцями проходить попри саму дорогу, береги обвалюються. Не пощастило Слободі, бо вона розташована в тупику транспортних сполучень.

Однак у напрямку туризму вже є прорив: коломийський підприємець Роман Бортейчук розгорнув будівництво санаторію; інший підприємець з далекого Краматорська будує відпочинкову базу на території колишнього піонерського табору “Світанок”; ще інший підприємець з Криму побудував котедж на 60 осіб, але через захоплення півострова Росією контакти з ним ускладнилися, і недовершений котедж стоїть на замку.

Тепер повернемося до думок мешканців села щодо доцільності приєднання до Печеніжинської ОТГ. По правді сказати, оптимізму мало. Всі податки відтепер ідуть у спільну скарбницю, їх рахує фінвідділ у Печеніжині.

Для приватизації земельної ділянки треба їхати до Печеніжина, хоч уся земельна документація знаходиться у Слободі. За більшістю послуг треба добиратися туди ж. Треба постійно у Печеніжина щось випрошувати, – скаржиться староста. – Штат у них роздутий, а в нас нема навіть найнеобхіднішої в будь-якому селі посади – землевпорядника. Староста тут потрібний лише, аби дивився за порядком і видавав пару довідок…

Та як би не складалися стосунки Слободи з Печеніжином, певні позитивні процеси тут відбуваються. Ми вже згадували про перспективу зеленого туризму. Це одне. А ось нещодавно село стало переможцем на обласному конкурсі з вуличного освітлення. Півсела буде освітлено. (Щоправда, чи вистачить грошей платити за споживання електроенергії, є сумнів).

Має на меті староста Роман Боянчук створити в селі музей нафтовидобувного промислу, бо ж Слобода у 19 столітті жила переважно ним. Збереглися давні світлини робітничих поселень, неіснуючого тепер польського костелу, копії різної документації тощо. З цією метою налагоджено контакти з поляками, чиї предки були залучені до видобутку й переробки нафтової ропи і працювали тут інженерами.

Андрій МАЛАЩУК

Фото: Андрій КАНЯ

Читайте також: У Спасі воліли б хазяйнувати самі. ФОТО

1 коментар