Нещодавно відгудів фестиваль, який коломияни чекають з моменту закінчення попереднього. "Drive for life fest" цьогоріч не розчарував свою аудиторію. На головній сцені виступило багато відомих виконавців, серед яких і гурт "KAZKA". Разом із гуртом на одній сцені виступав наш краянин, вихідець із Нижнього Вербіжа Андрій Стовп’юк. Хлопець з дитинства грає на цимбалах. Любов до цього народного інструмента йому передав дідусь Михайло. Зараз, у доволі юному віці, Андрій вже вчителює в музичній школі. Ми поспілкувалися з молодим музикантом, щоб дізнатися, як виступати на одній сцені з відомим гуртом та взагалі, чому він так любить народну музику. - Андрію, розкажи спочатку, скільки часу ти вже граєш на цимбалах? - Від другого класу школи. Більше почав працювати, коли вступив до Чернівецького коледжу мистецтв імені Сидора Воробкевича. Відтоді почав серйозно займатися музикою. Відверто кажучи, до другого курсу я навіть не знав, чому сюди вступив. Тоді я не бачив перспективи. Всі йшли вчитись, а після закінчення мало хто за фахом працював. Більшість виїжджала за кордон працювати. Я теж так планував, поки не взяв до рук цимбали свого дідуся й не вийшов на вулицю заробляти гроші. А ще я виступав на весіллях. От тільки після цього зрозумів, що мені це починає подобатися. Я усвідомив, що отримую насолоду від своєї роботи, мені це дійсно приносило задоволення. - Чому саме цимбали? - Це особливе звучання! Цимбали - моя сімейна реліквія. Мій дідусь Михайло був цимбалістом. Ця любов мені передалася по спадковості. Я пішов його стопами. - Чи брав уроки в дідуся? - Так, брав, але в нього трішки інший був стрій, тому мені було важко. Я мав його вивчити, але потім вже просто слухав його й записував ноти по тому, як він грає. Але переважно вчився по нотах. - З народних інструментів граєш тільки на цимбалах чи й на інших? - Я вмію і на сопілці, але як самоук, тільки для себе. Граю також на барабанах, ударній установці, домрі, фортепіано. На кількох інструментах, бо так нас вчили в училищі. - Ти створив власний гурт. З чого все почалося? - Група під назвою "Запал" була створена рік тому. Насправді все сталось випадково. Спочатку разом з гітаристом почали грати на вулиці. Ми зрозуміли, що людям це подобається, а нам ще більше. Тому вирішили підключити до цієї справи ще й ударника на кахоні. Почали отак-от троє грати. В більшості імпровізували. Репетицій майже не робили. Але людям подобалось. Нас почали запрошувати на різні корпоративи, весілля, виступи. Ми навіть грали на розігріві Олега Скрипки та багатьох інших відомих гуртів. А зараз не знаю, що далі буде з гуртом. Всі учасники роз'їхалися після закінчення коледжу. Але треба сказати, що дуже гарно провели цілий рік разом. - Ви з гуртом створили кавер-версію пісні "Плакала" гурту "KAZKA". В той час відбувався конкурс на найкращу переспівану пісню від цього ж гурту. Чи брали ви в ньому участь? - Коли ми записали відео, то навіть ще не було цього конкурсу. Дівчина, яка співала з нами, запропонувала записати відео зі мною на цимбалах. Я сказав, що це буде сухо, тому запропонував підключити ще й моїх хлопців, щоб краще звучало. Ми додали ще кахон і гітару. Це була спонтанна робота. Ми впоралися за два-три дні. І навіть не думали, що все зайде так далеко. Ми завантажили відео в соціальну мережу Instagram, де нас і помітили музиканти з гурту "KAZKA". Опісля побачили, що розпочато конкурс на найкращий кавер на пісню "Плакала". Ми подались. В перший же день наше відео стало фаворитом їхнього конкурсу. Коли я побачив, що гурт виступатиме в Коломиї на "Drive for life fest", одразу ж вирішив, що треба ловити момент й сам написав їм. Я не знав, чи отримаю відповідь. Проте я миттєво отримав повідомлення: "Напишіть свій номер телефону, ми вам зателефонуємо". Я до останнього не вірив. Вони мені скинули три треки "Мовчати", "Плакала" і "Танці". Я повинен був зробити аранжування й надіслати відео, аж після цього отримав відповідь про час репетиції на головній сцені. Я дуже хвилювався, бо ніколи не виступав перед такою аудиторією. - Які враження від виступу? - Це було неймовірно! Я отримував задоволення від того, що роблю. Вже навіть не думав про те, що граю, просто робив це автоматично. Після виступу мене зупиняли знайомі: хвалили, запитували, як я туди потрапив, як зігрався. - Чим відрізняється виступ на сцені з професійним колективом від аматорських концертів? - Перш за все, це організація. Мені сподобалось, як все сплановано. Менеджер розповідає про всю роботу до години. Музиканти не повинні хвилюватися за організацію. Їхня робота - це виступ. Можливо, саме через такий підхід до роботи група не свариться між собою. А у своєму гурті за всю організаційну роботу відповідав я. І це було важко. Виступати з цією групою мені дуже сподобалось. Насправді вони дуже веселі. Немає цієї зірковості. - Чи не пропонували тобі зіграти з ними ще раз? Якщо запропонують співпрацю, чи погодишся? - Поки що ні, але їм сподобалось. Мені теж. Я думаю, що, можливо, в майбутньому мені ще випаде шанс виступити з ними. Вони планують приїхати в Чернівці з туром. Щодо співпраці - важко сказати… Я тільки вступив до Чернівецького національного університету на "Музичне мистецтво". Крім цього, я ще працюю в музичній школі. Залишити все - це трохи важко. Але в принципі відчув на сцені себе, зрозумів, що це моє. Я не можу сидіти на місці, хочу завжди подорожувати, виступати. Сцена - це саме те. Ярина БАЛАБАНИК Фото: Андрій КАНЯ