Авторка блогу про українців за кордоном Тетяна Броніковска розповіла для СВІТUA про свій досвід  вихователькою у дитячому садочку в Польщі.

Я працюю в державному дитсадку у селі біля Катовіце, Польща вже три з половиною роки (два – помічником вихователя і півтора – вихователем). До цього працювала в Польщі нянею, на інвентаризаціях магазинів, де доведеться. В Україні працювала 18 років у садочку: 10 років вихователькою, рік методистом і 7 – дитячим психологом.

Роботу цю знайшла через знайому. В садочку шукали вихователя, а знайома знала, що маю відповідну освіту, пишу книжечки для дітей і мову знаю більш-менш нормально. Вона порадила мені подати резюме. У садочку мене взяли помічником вихователя (для цієї роботи потрібні спеціальні курси або педагогічна освіта) тільки через те, що моя мова була ще далека від ідеалу. Директор оглядала мої книжечки, а диплом надіслала до міністерства на підтвердження.  Надалі пообіцяли кар’єрний ріст, якщо все буде добре Конкурентів багато не мала, робота була на 5/8ставки. Радував соціальний пакет і стабільна зарплата.

Мій дитсадок працює за такою схемою: з 8 до 13с – безкоштовні години. З 7 до 8 та з 13 до 17 – платні. Батьки також платять мінімальні гроші за харчування.

Що мене спершу дуже вразило – то відношення до дитини. Вона, насправді, в центрі. Не папірці, не виконання якихось планів, навіть не батьки. А дитина. На зборах, на перерві на каву працівники розмовляють про дітей, про те, як знайти підхід до кожного, про потреби і особливості дітей. І так є насправді. Коли, наприклад, на сніданок дитина захоче не шинку, а помідор, то помічник вихователя йде на кухню і приносить помідор. Хоче – п’є каву, хоче – чай. Хоче – грається з усіма, хоче – лежить на канапі.

Харчування в садочку просто чудове. Три рази в день діти їдять смачні, якісні страви. Хоч багато дітей, як і в Україні, не мають апетиту, тоді їжу виносять на кухню. Коли я вперше виносила на кухню цілу гору величезних відбивних котлет – просто серце обливалось кров’ю. Бо в українському державному садку такого я не бачила.

Після обіду в моєму садку діти не сплять. Навіть наймолодші. Коли комусь захочеться подрімати – спить на матрацику в куточку. Є садки, де післяобідній сон є в режимі. Це на розсуд працівників. Зате діти тут лягають спати ввечері біля 19.

Ставлення батьків до вихователів – разюче відрізняється від того, що бачила вдома. Вихователь тут повинен мати вищу освіту, багато вчиться, самостійно шукає для себе курси підвищення кваліфікації, якісь цікаві майстер-класи. Тому його шанують батьки. Я спершу мала умову, підписану лише на рік і вела наймолодшу групу. Коли умова закінчилась – батьки добились того, аби її продовжили. Самі ходили до районної адміністрації і директора садка. І їх послухали. І мою умову продовжили. Жодних сутичок, конфліктів з батьками дітей у мене не було. Зовсім навпаки. Батьки поважають вихователя і так само вчать дітей.

Ставлення до дітей в Польщі теж зовсім не таке, як у нас. До дитини ставляться як до дорослого, що має свою думку, яку потрібно поважати. Ніхто на дітей не кричить, не шарпає і не б’є. Дитина має вибір у всьому. Часто чую, як в роздягалці батьки розмовляють з дітьми. Це так далеко від того, що бачила в Україні, як небо від землі. Здавалося б, діти при такому вихованні повинні бути розпущені і нечемні. Але насправді вони вміють поважати чужу думку, шанувати інших і правила поведінки. Неправильно також думати, що тут немає покарань для дітей. Просто вони інші, не принижують і змушують до рефлексії. Наприклад, дитину позбавляють якогось цікавого виїзду в басейн чи в кіно і обов’язково пояснюють, чому.

Заняття в садку проводяться приблизно за тією схемою, що і в Україні. Щоправда, діти частіше сидять в колі чи навіть лежать на килимку. Сідають до столиків лише щоб малювати, майструвати чи писати. Цьому сільському дитсадку можуть позаздрити наші столичні навчальні заклади. Таблиці, роздатковий матеріал, матеріали для художньої праці, іграшки – просто чудові. Меблі, приміщення – найкращі.

Діти мають заняття з кінної їзди, часто приїжджають театри, музиканти. Є навчання англійської мови. Катехиза – як факультативне заняття. Відомі університети проводять тут заняття, адаптовані для дітей.

Дітей приймають в садок за місцем проживання. Місць в садку небагато, дітей в селі багато. Тому діють також приватні дитсадки. Їх тут багато, з різними додатковими послугами і пропозиціями для дітей. Коштують порівняно не аж так дорого.

Окремо хотіла б відзначити атмосферу в садочку між працівниками. За три роки не зауважила жодних інтриг, сварок. Коли я починала працювати – багато дівчат приходило з допомогою, порадами. Про якусь дискримінацію навіть не говорю – жодного разу не відчула цього ані від колег по роботі, ані від батьків дітей.

АВТОР: Вікторія СЕРЕДА