Планування та маршрут
Наш план подорожі дуже особливий (всміхається Назар), ми просто обираємо країни, які хочемо відвідати, шукаємо в мережі Instagram найкращі місця: по хештегах, геолокаціях, фото, і складаємо свій поточний маршрут, залишаючи можливість змінювати його в разі потреби. Ще раніше була запланована мандрівка до Швейцарії, в яку ми з Русланом хотіли відправитись велосипедами три роки тому, але зрозуміли, що це надто складно, тому цього разу вийшло без велосипедів. Також додались до маршруту Італія, Австрія та Німеччина. А почали ми нашу подорож з Відня.Саме там, в локальній компанії, напередодні ми домовились про оренду авто». Вартість оренди орієнтовно 30 євро/день (в залежності від моделі машини). Серед всієї компанії було троє водіїв: Назар, Артур та Руслан, котрі час від часу змінювали один одного за кермом. До столиці Австрії друзі добирались звичним рейсовим автобусом. "В перший ж день ми вирушили до дуже красивої туристичної австрійської комуни – "Гальштат", розміщеної на березі річки, назва якої збігається з назвою поселення. Котра, до того ж, являється пам’яткою ЮНЕСКО", - каже турист. "Оскільки добрались ми під вечір, екскурс містом вирішили перенести на наступний день. Після нових вражень подорож продовжилась на найчистіше озеро Німеччини – Кенігзеє (Königssee), яке було сформоване під час останнього льодовикового періоду. Плани на нього були наполеонівськими, та можливо, не все вдалось втілити в реальність. Також це озеро межує з іншим, не менш красивим й відомішим – оз. "Оберзи". Але оскільки маршрут на нього платний, а попереду, що було багато прекрасних місць, тому ми вирішили не відвідувати його. Були ще пошуки "secret place" (таємне місце), про яке ми дізнались зі сторінок Інтернету і вдавшись до пошуків (на жаль, без доступу до того ж таки Інтернету й карт) по забороненим знаками стежками, так і залишили його «таємним місцем» для себе. Можливо колись повернемось і відновимо пошуки. Після Баварії ми продовжили вивчати австрійські Альпи. Наступними локаціями були - штучне озеро Шлегайс, гора Ольперер (2389 м над рівнем моря) з якої відкривається неймовірний вид на краєвиди вершин та льодовиків Ціллертальських Альп і саме оз. Шлегайс".Романтика кемпінгу та ночівлі під відкритим небом
"На п’ятий день нашої подорожі ми вирушили до Швейцарії. Там проводили найкращі ночі на берегах озер між незрівнянними краєвидами гір. У Швейцарії відвідали Лаутербруннен - одне з селищ долини, яке носить таку ж назву. Саме в цьому селищі знаходиться один з найбільших водоспадів Європи - Штауббах (300 м). По дорозі до однієї з найчистіших річок Версазки, температура якої не перевищує 10 °C, нам пощастило відвідати ще багато цікавих місць, а сама дорога вела крутими серпантинами поміж вершин висотою понад чотири тисячі метрів. Швейцарія подарувала нам чотири незабутні дні. Траплялося також й казусні ситуації коли до 3 години ночі в дорозі, й не могли знайти місце для кемпінгу раптово помітили гарну місцину із зеленою травою, там ми і розклали намети. На ранок нас розбудив чоловік у формі охоронця, виявилось це був газон готелю, який ми через втому і пізню пору просто не розгледіли. Звісно нас попросили піти. Їжу готували на газових "примусах". Обов’язки ділили: хтось йшов по воду, інший - підготовлював газовий балон. В більшості їжа була з України: це крупи, консерви тощо. Також із захватом поділимось цікавим лайфхаком рецепту "Піци з під капоту". Купували в місцевих супермаркетах за 1 євро заморожену піцу, важливо, щоб вона була в коробці, ставили на двигун і за одну - дві години їзди апетитна страва була готова".Збирати потрібно не сувеніри, а спогади
"Не обов’язково притримуватись сталого маршруту, варто просто відчувати момент, відкрити очі й бачити красу навколо. Приймати душ під водоспадом висотою 15 метрів, ночувати в наметі, а інколи й просто під зоряним небом, підніматись в гори, робити захоплюючі кадри, спускатись на лонгбордах. Була ситуація під час одного із таких спусків. Ми знімали відео з квадрокоптера, дорога йшла серпантином, швидкість почала ставати неконтрольованою з боку скала, а з повороту "вилітають" машини, я навіть спробував робити із сорочки парашут (з посмішкою згадує Руслан) не допомогло, тоді я просто на швидкості десь 45 км/год. зістрибнув зі скейту, біг усвідомлюючи, що не вмію бігати на такій швидкості, ноги підкошувались і я обертами падав".Лежав на дорозі, коли до мене підійшов Олег, який теж спускався й каже: "О, ти теж так впав? Вставай бо зараз машина тебе зіб’є!". Тому важливо в подорожі мати хорошу компанію, бо ситуації бувають різні, але коли ти з друзями, з рідними тобі людьми - можеш бути певним, що у такі моменти вони не розгубляться. Після був контрасний переїзд в емоційну Італію. Там - куштування вин та смачної кави, зустріч з частиною друзів і перша, за всю подорож, ночівля не в наметі. Більшість часу ми відпочивали на найбільшому озері Гарда, зробили три походи по Доломітових Альпах, помилувались унікальним кольором води озера Карецца і звісно надихалися романтичною Венецією".І вже повертаючись останнього дня до Відня, на друзів чекала ще одна пригода - закінчився бензин. А в бонус до цього – розрядився акумулятор. Моменти, які розказували хлопці: як штовхали, спускали машину з пагорбів бігли за нею, десь відлунювавали мені уривками із книги Андрія Кузьменка «Я, Побєда і Берлін», тими авантюрними. Проте, такими неповторними пригодницькими історіями, які в кінці все ж завершуються хепіендом. Віталій БИРЧАК