Літо для багатьох асоціюється з відпусткою та відпочинком. Хтось чекає та збирає гроші весь рік, щоб поїхати в гори, побувати в незвіданих місцях за кордоном чи полежати на пісочному пляжі на березі моря. Журналістка МІСТА планувала відпочити в Ізраїлі — країні, в якій можна поєднати морський відпочинок із відвідуванням священних місць. Та, на жаль, вдалось потрапити тільки в аеропорт. Я ретельно готувалась до свого відпочинку: за місяць до вильоту вивчала все про Ізраїль, придбала туристичну путівку, оформила відповідні документи, купила необхідні речі і ще за тиждень до вильоту почала складати багаж, щоб жодна забута річ не зіпсувала відпустку. Однак, хто б міг подумати, що сюрприз мене чекатиме в Тель-Авіві у вигляді відмови у в’їзді. Для в’їзду в Ізраїль з туристичною метою або для лікування віза не потрібна. Проте, після введення безвізового режиму до Ізраїлю у пошуках нелегального працевлаштування почали масово в’їжджати громадяни України. Через це ізраїльська сторона проявляє підвищену увагу до туристів з України у пунктах пропуску на ізраїльському кордоні. Я не хвилювалась, адже чому непокоїтись людині, яка їде відпочивати. Я вважала, що працівники прикордонної служби розуміють, як виглядає і як поводиться людина, яка прибула на відпочинок і та, що прибула на роботу. Та я помилилась — мені відмовили. Чому відмовили і як ізраїльтяни відносяться до українців, я зрозуміла уже згодом. Приліт у Тель-Авів. Співбесіда Коли я прилетіла в Тель-Авів, то одразу була вражена довгими чергами до паспортного контролю. Однак, на щастя, довго чекати не довелося, черга рухалась дуже швидко. Я без хвилювань підійшла, надала всі документи і спокійно відповідала на традиційні питання працівника прикордонної служби: яка мета приїзду, чому саме Ізраїль, на скільки днів прилетіли? Проте цього чоловіка не влаштували мої відповіді і мене відправили на співбесіду. З жалем та злістю я прийшла під двері кабінету, побачила там ще близько 15 людей, які також очікували на співбесіду. Зачекавши 20 хвилин, з кабінету вийшов чоловік та назвав моє прізвище та ім’я. Я зайшла і почула знову ті ж питання, відповіла все те ж саме. І раптом тон у чоловіка став суворішим, у нас розпочався діалог з підвищеним голосом та образливими словами: “Ти обманюєш, ти приїхала на роботу! Всі українці однакові! Ви приїжджаєте сюди на роботу, брешете!” Я у шоковому стані пояснила, що працюю та навчаюсь в Україні, приїхала відпочити, не маю жодних намірів залишатись працювати в Ізраїлі. Однак, чоловік заперечував та звинувачував мене у брехні: “Вам відкрили безвіз у Європу! Так їдьте туди, а не до нас, топтати нашу  землю! Я захищаю свою країну від таких, як ви!” Після цих слів розпочався конфлікт, я почула в свою сторону образливі слова про те, що приїхала на роботу, як я зрозуміла, працювати в борделі. Ми ще довго сварились, доки чоловік не кинув мені для підпису на стіл ручку та документ про депортацію в Україну. І тоді я зрозуміла, що я не можу захистити тут свої права, адже таких, як я, десятки і прикордонна служба не реагує на жодні зауваження, крик і сльози. Зал очікувань — в’язниця У кабінет зайшли двоє чоловіків, забрали мої документи, відвели у закрите приміщення і сказали чекати. Один із наглядачів розповів, що мене пропустять тільки, якщо звернусь до їх адвоката, який за 2 тисячі доларів візьме наді мною опікунство на декілька днів. Однак, такої суми коштів у мене не було. Після 15 хвилин чекання за мною прийшов чоловік, повідомивши, що в’язниця переповнена людьми, тому я сидітиму з двадцятьма такими ж, як я, у кабінеті очікувань, поки найближчим рейсом не відправлять додому. Я прийшла у кабінет і мене почали вітати словами: “О, новенька, теж не пропустили? Не розчаровуйся, сиди з нами і чекай”. Тут сиділи громадяни України, Росії, Білорусії та Грузії. Кожен розповідав, як пройшла його співбесіда і свої враження від такого “відпочинку”. З розповідей я зрозуміла, що найчастіше відмовляють у в’їзді грузинам та українцям, зокрема, жінкам та молодим дівчатам. Ізраїльтяни вважають, що дівчата прибувають для того, щоб займатись в Ізраїлі проституцією. Люди також розповіли, що дехто чекає два дні на те, щоб відправили додому. Я сподівалась, що зі мною такого не буде. Від 2 до 9 години вечора я сиділа там і сподівалась на диво. Було холодно, хотілось їсти, пити і додому. Близько 9 години вечора відвели всіх на другий поверх у приміщення, схоже на актовий зал, сказали, що там ми будемо спати. Нам принесли воду, яку набрали з крана, та велику картонну коробку, в якій лежали напівзіпсуті оливки, сир та хліб. У кімнаті було дуже холодно, ми просили вимкнути кондиціонери, однак наглядачці було спекотно, тому вона знижувала температуру ще більше. Спати на твердих кріслах у холоді та голоді було неможливо. Ближче до ранку я дочекалась дива: мене відвели на літак до Києва. Тоді щастю не було меж: я лечу додому. Приліт в Україну. Пошук багажу Перед тим, як летіти в Україну, я декілька разів перепитувала, коли повернуть мій багаж. Прикордонники запевняли, що він мене чекатиме в Києві. Однак, коли я прилетіла, то валізу свою так і не знайшла. Я одразу звернулась до працівників з відділу пошуку багажу, написала заяву. Мені пообіцяли, що через декілька тижнів валізу повернуть, якщо її не знайдуть, то я повинна отримати грошову компенсацію. Наразі минув майже тиждень і я продовжую сподіватись, що мої речі до мене повернуться. Скарги в Посольство України та Ізраїлю Я повідомила про свою поїздку в Посольство України та Ізраїлю, розповіла все, що зі мною відбулось і причину, по якій мені відмовили. Від Посольства Ізраїлю відповіді недочекалась. У свою чергу, з українського Посольства я відповідь отримала. Вони пояснюють, що у таких випадках нічого вчинити не можуть, оскільки рішення щодо не/пропуску іноземних громадян, у т. ч. громадян України, приймають співробітники прикордонної служби Держави Ізраїль за результатами додаткових ретельних співбесід. Втручання дипустанови у цей процес ізраїльська сторона виключає. Я знала, що українців з хлібом-сіллю в Ізраїлі не зустрічають. І не помилилась. На відпочинок сюди потрапляють щасливчики. Отже, варто добре подумати перед тим, як вирішувати провести відпустку в Ізраїлі, адже у разі відмови у в’їзді кошти за путівку не повертаються, захисту від України жодного отримати неможливо і багаж доводиться чекати декілька тижнів, а то і місяців. Повний текст повідомлення від Посольства України: