Культура
"Працівники культури могли поїхати за кордон і краще заробляти, але лишилися тут, на Коломийщині", - Людмила Федор
30 Січня 2019
Начальниця відділу культури Коломийської РДА Людмила Федор нещодавно отримала звання заслуженого працівника культури України. Вона очолює культуру на Коломийщині 18 років і наголошує: без команди творчих працівників не було б жодних досягнень.
Людмила Федор розповіла "Дзеркалу медіа" про те, що для неї означає ця відзнака і як розвивається культура на Коломийщині.
- Нещодавно ви отримали звання заслуженого працівника культури. Що відчували в той момент?
- Насправді для мене це було несподівано. Я пройшла довгий трудовий шлях і вірю у вислів: "Важливо бути в потрібний час з відповідними людьми у відповідному місці". Напевно так склалися зорі. Але ця робота дала мені можливість розкрити себе, презентувати мистецтво рідного краю.
Це звання означає, що моя робота є належна поцінована. Все ж таки, це одна з найвищих нагород у сфері культури. Але, звичайно, без колективу я б звання не отримала. Тому що колектив не формується за рік чи два, а за роки.
Я очолюю цей колектив з 2001 року. Особливо завдячую таким працівникам, як Наталія Тарновецька, Любов Дутчак, Ганна Косюк, Любов Іванішин, Михайло Могильняк та інші, які багато зусиль вкладають у розвиток культури.
- Чому сферою своєї діяльності ви обрали культуру?
- Це покликання. Люди, які працюють в культурі – це працівники, які дійсно люблять свою роботу. Вони могли б поїхати за кордон, мати кращі зарплати і статки. Їхня жертовність – це спосіб життя, спосіб мислення. Коли люди відпочивають, працівники культури працюють, забезпечуючи їм дозвілля.
- Розкажіть, з чого все починали, про освіту і як стали начальницею відділу.
- Я ціную людей, які не розпилюються на дрібниці, тобто впевнено йдуть до досягнення свої мети. Все почалось з того, що я закінчила музичне училище імені Дениса Січинського, після чого Прикарпатський університет. Довгий період часу працювала в Гвіздецькій школі мистецтв та Турківській дитячій музичній школі. Згодом обійняла посаду методиста у відділі культури, пізніше – головного спеціаліста.
Тобто я людина не кабінетна, я знаю, чим живе культура і як не просто в селі отримати мистецьку освіту. Окрім цього, у сільських музичних школах батьки далеко не завжди купують своїм дітям інструменти, вони закінчують навчання на державних. І це не секрет, що батьки спрямовують дітей здобувати більш прибуткові професії. Напевно, цей досвід і допомагав мені на такій відповідальній посаді.
- Що для Вас культура?
- Це спосіб життя людини. Починаючи від того, як вона популяризує себе в соціумі, у відношенні до світу. Саме слово культура означає бути культурним, освіченим, вміти іти в ногу з часом. Ось, наприклад, процес децентралізації: ми розуміємо, що ці зміни дають можливість отримати владу на місцях. Але інструментом влади потрібно вміти оперувати. І в першу чергу це залежить від особистості. Це дуже широке поняття.
Культура включає все. Та в першу чергу – це наші традиції, звичаї, обряди, мова, історія. І дуже важливо, коли утворюються громади, щоб всі ці напрацювання, які були у відділі культури, збереглися, особливо народні колективи, бібліотеки, дитячі музичні школи.
Спілкуючись з колегами по роботі у селах, які вже перейшли в громади, на жаль, бачимо тенденцію до зменшення колядників, які ходять від хати до хати, значно менше колективи концертують, в окремих селах немає народних музик, відсутні фахівці-музиканти. Потрібно підтримувати заклади культури, створювати підготовчі групи народних колективів, щоб було єднання поколінь, щоб старші люди, які знають автентичні колядки і щедрівки, пісні, могли передавати їх молодому поколінню. У нас кожне село – особливе. Тому життєво необхідно підтримувати, насамперед фінансово, народні колективи: носіїв і популяризаторів народних традицій свого села.
- Чи людина культури повинна мати політичні амбіції?
- Я вважаю, що кожен має займатися своєю справою. Культурний діяч повинен дбати про розвиток мистецтва, а політик повинен займатися політикою. Напевно, якби це розуміли ті люди, які йдуть у політику, то процеси йшли б набагато краще.
- Що плануєте провести у 2019 році? І як розподіляєте кошти у зв’язку з об’єднанням громад?
- Коломийський район зменшується. Якщо колись до об’єднання територіальних громад в Коломийському районі проживало 102 тисяч жителів, то сьогодні тільки 46.
Звичайно і обсяги фінансування зменшуються. Пропорційно зменшується кількість установ і заходів. І це не тільки в культурі.
До об’єднання у нас налічувалось 155 установ, а зараз лише 72. Але з фінансуванням критичної ситуації немає. Нас фінансують за кількістю проведення заходів.
У новому 2019 році плануємо провести наш традиційний міжнародний фестиваль "Коломийка", який став брендом Коломийщини, він проходитиме у Королівці, фестиваль дитячої творчості "Зорепад" та обласний літературно-мистецький фестиваль Квітки Цісик у Лісках.
- Все частіше з державної сфери культура переходить у приватну. Чи підтримуєте цю тенденцію?
- Якщо воно приносить користь - чому б і ні. Я навіть захоплююся, коли щось організовують на приватному рівні, адже це переважно волонтери. Така субкультура є часткою загальнодержавної культури.
- Які головні здобутки Коломийщини у культурі?
- Працівники закладів культури соціально захищені так, як працівники інших бюджетних галузей.
У нас проходить багато фестивалів, метою яких є популяризація звичаїв та традицій. Але найголовніше те, що до них залучаємо молодь і дітей. І ці акценти переймають і східні області України.
Якщо говорити про бібліотеки, - маємо гарну тенденцію: комп’ютеризація всіх закладів.
Хочу акцентувати, що наші діти, вихованці шкіл мистецтв є переможцями обласних, районних та всеукраїнських конкурсів. Володарі Гран-прі і перших місць щомісячно отримують стипендію двох голів на особисті карточки.
- Окрім проведення різного рівня культурних заходів, чим ще займаєтесь?
- За час моєї роботи відділ культури підготував до друку 6 книг, 2 збірники матеріалів конференцій, 9 буклетів, 2 фільми ("Йдемо до Шевченка, як на сповідь", "Мистецька скриня Коломийщини"), які презентують Коломийщину.
У цьому році уже відбулась презентація нової книги "Революція Гідності. Коломийський Євромайдан: фотомиті Революції Частина 1.", готуємо до друку збірник автентичних колядок "Колядує Коломийщина".
Також з моєї ініціативи започатковано мистецькі проекти з вшанування видатних особистостей краю: народних артистів України Володимира Петрика (фестиваль танцю у Вороні), Петра Терпелюка (вечори пам’яті), поета-пісняра Миколи Бакая (фестин естрадної пісні).
- Про що мрієте, що хотіли б сказати колегам?
- Вірю, що завжди будуть ті люди – справжні меценати, які вкладатимуть кошти у розвиток культури. Що у новостворених громадах розумітимуть важливість збереження автентики як головного засобу розвитку туризму Коломийщини.
Дякую моїм колегам, тим, хто завжди поряд, хто вміє підкласти плече в потрібну хвилину. Всім тим, хто живе творчістю і мистецтвом.
Автор: Соломія МАРДАРОВИЧ
Фото: Андрій КАНЯ