Равликова ферма на Прикарпатті: як засновнику це вдалося і з чим смакують такі делікатеси

Хочемо розповісти про нову ініціативу Івана Паламарчука – екзотичну равликову ферму. Приїхавши туди, побачили велику ділянку, засаджену незвичними рослинами, листя яких схоже на гичку від редиски, – на землі в ряд стояли дерев’яні щити, зверху розташувався полив на кшталт “штучного дощу”, та равликів ніде видно не було. Лише коли наш герой підняв один зі щитів, нам таки вдалося побачити, де живуть ці молюски.

Ми поспілкувалися з директором та засновником ферми, розпитали про незвичну ідею, ба навіть спробували делікатесні страви.

– Іване, звідки взялася ідея?

– Торік ми поїхали в Ужгород на турнір із петанку. Вийшло так, що мали трохи вільного часу, склали маршрут і помандрували цікавими місцями поблизу Хуста. Там була оленяча ферма, сироварні тощо. На сироварні довідалися, що неподалік є равликова ферма, пішли подивитися й туди. Далі почали більше читати про равликів, обговорювати й вирішили розпочати власну справу.

– Які у вас види равликів?

– У нас живуть середземноморський тип “гелікас перса максіма”, менші – “мюлєр” і такі, як виноградні, найбільші з наявних називаються “потамія”.

– Із чого почалося облаштування ферми?

– Спершу були довгі зимові вечори обговорень, а коли прийняли рішення – в березні заснували ТОВ “Каньйон груп”. Нас фактично п’ятеро засновників, які є представниками п’яти сімей. Можна сказати, що це не лише сімейний, але й вуличний бізнес, адже мешкаємо на одній вулиці (сміється). У квітні на моєму подвір’ї облаштували спеціальну теплицю. А вже з травня там почали жити равлики. Заселили ми туди їх шість контейнерів, однак тоді вони більше нагадували гречку (сміється). Їздили на курси до Тернополя та Львова.

– Коли равлики “переселились” на свіже повітря?

– Десь близько місяця тому. Вони виросли настільки, що в теплиці на 30 квадратів сиділи один на одному. Її ми утеплювали пінопластом, щодня  знімаючи й витрушуючи з нього равликів. Переселення – це взагалі окрема історія. Час від часу люди спостерігали кумедну картину, як ми йдемо через село з повними тазиками равликів. Спершу вони не розповзалися, в одному місці сиділи всі накупі. За місяць вони підросли й уже зорієнтувалися на місцевості, знають де їх годують і де вони мають спати. Їх вже можна показати людям.

– Як називається рослина, якою засаджена вся територія?

– 10 арів землі засаджено спеціальною травою Перко – це суміш ріпаку китайської капусти, яка дуже швидко дає зелену масу. В ній равлики ховаються, ростуть і нею харчуються.

– З чого починається день равлика?

– Його день починається звечора (сміється), коли трохи спадає температура повітря. Поливом ми додаємо вологості, тоді він пробуджується й вирушає з-під щита в пошуках їжі. Цілу ніч равлик, наївшись, подорожує по периметру, а зранку знову вмощується десь у затінку, тобто під щитом, і лягає спати. Вони дуже люблять вологу, не воду, а саме вологу.

– Чим корисний цей екзотичний молюск?

– Крім того, що це найдієтичніше м’ясо, в равлику корисно все, починаючи зі слизу, який багатий компонентами, важливими для лікування шкірних захворювань та переломів кісток. Секрет, що виділяють равлики, лікує акне, зволожує та покращує колір шкіри. Щодо м’яса, білок равлика складає третину його маси. Молюск містить вітаміни А, Е, В1, В3, В6 і В12. Один мій знайомий, адміністратор фітнес-клубу, коли почув про користь равликів, одразу попросив, щоб йому дати кілька штук – хотів їх у блендері готувати (сміється). Білок купує чи не щодня.

– Скількох людей потрібно для догляду за фермою і яка їхня функція?

– Фактично з травня ми створили два робочих місця із офіційною заробітною платнею. Крім облаштування ферми, щодня треба годувати равликів та  вмикати полив.

– Равлики виростуть, як плануєте їх всіх зібрати з цієї великої території, та що на них чекає далі?

– Як ви вже бачили, всі равлики вдень ховаються під щитами. Під одним таким щитом можна зібрати одне відро равликів. А далі вони калібруються за розміром, промиваються, ще потрібно кілька днів, щоб вони очистилися від залишків їжі. Для цього молюски лежать на спеціальних сітках, час від часу їх промивають, поки вони повністю не очистяться. Вже зовсім скоро буде готове приміщення для їхньої зимівлі, температура там опускатиметься до 5 градусів тепла, а також має бути мінімальна вологість повітря. Тоді равлики впадають у сплячку, як ведмеді (сміється). Це ті, які не йдуть на продаж. Тих, що продали, також охолоджують. Щоправда, ще не знаю, як ми їх будемо продавати. Цей процес маємо вивчити й налагодити.

– Тобто ви ще не маєте точок збуту продукції?

– Це досить малий об’єм сировини, щоб налагоджувати збут. Основний клієнт – це Західна Європа, але там хочуть великих партій. Цим займаються великі ферми, які мають вдесятеро більший об’єм, тобто мають що запропонувати. Ми можемо пристати до них. Перший рік равликів лишаємо собі, а що буде зайвим – реалізуємо. Можливо, навіть комусь, хто також захоче створити подібну ферму.

– А яка мінімальна кількість равликів має бути для збуту за кордон?

– Партії формуються вагою від 10 тонн. Ми можемо продавати до сусідньої Польщі, проте за вдвічі меншою ціною. Цей рік буде показовим, далі покаже час.

– Скільки тепер на фермі равликів?

– Наразі проживає більше двохсот тисяч особин.

– Вони розмножуються прямо тут?

– Небажано, адже вони повинні розмножуватися в спеціальних розплідниках. Не всі равлики ростуть однаково. Деякі досі малі, а деякі вже в серпні дозріють до “сім’ї”. Вже наприкінці літа ця трава відійде, й равлики більше ховатимуться на щитах, тоді буде добре видно, чи досягнули вони потрібних розмірів. Тоді ми їх збираємо у два приміщення – інкубатор і розплідник. В інкубаторі вилуплюватиметься ікра, в розпліднику ж будуть спеціальні стелажі, на яких вони паруватимуться й відкладатимуть ікру.

– Які подальші плани?

– Швидше, вище, сильніше (сміється). Будемо набувати нового досвіду, “набивати гулі”, вивчати всю технологію, працювати на розширення ферми й дійти до того рівня, щоб можна було самостійно формувати партії. Також хочемо пройти весь процес вирощування равлика, щоб це був дійсно якісний продукт. Тобто, коли  людині стане зле, щоб ми знали, що то від самогону, а не від равлика (сміється).

– Що побажаєш тим, хто вагається почати свій бізнес?

– Не бійтеся йти до мети! Звісно ж, ризики є, але краще, можливо, шкодувати, ризикнувши, ніж шкодувати, що спробувати так і не зміг. Результат вашої праці завжди буде помітним, страх не є рушійною силою.

 

Після екскурсії равликовою фермою, нас пригостили делікатесними стравами. Спершу це був равлик із соусом із зелені та часнику, другою подали страву в гірчично-лимонній заливці. На завершення були равлики з соусом песто й томатами.

Спитаєте, який смак? Якщо не придивлятися до нього, не шукати ріжки чи хвостик, то на смак він нагадує грибочок – такий собі пружний маслючок. Уже зовсім скоро кожен охочий зможе спробувати равликову страву, адже екзотична ферма лише починає функціонувати.

Любов ЛЕВІНСЬКА

Читайте також: Бджолина імперія пасічника з Перерова. ЛОНГРІД