Важко дати цій моторній жінці 75 років. Настільки вона активна і всюдисуща. З етюдником у руках об'їхала чи не всю Україну, особливо її живописні місця. І все, що споглядала малярським оком, переносила вже вдома олійними фарбами на полотно. Так з'явилися колоритні пейзажі та постаті, натюрморти, книжкові ілюстрації й тематичні композиції, як колись казали, на злобу дня. Тепер би сказав – на злобу перехідного періоду становлення держави.
Народилася Емілія Бережницька на Калущині в багатодітній сім'ї. Повоєнні лихоліття зачепили і її родину. Старший брат Петро загинув у лавах УПА, батька рік тримали під слідством у Станіславській буцегарні, згодом майже неживого викинули на сніг. Але батько вижив. У 1947 році сім'ю мали вивозити до Сибіру, та родичі пороздавали дітей по людях, самі переховувалися. У 1976 році пані Емілія переїхала до чоловіка в Коломию.
Художниця згадує, що малювала від дитинства. Батько робив з кінського хвоста дівчинці пензлі й заохочував до творчості. Вже проживаючи в Коломиї, працювала оформлювачем на різних підприємствах, їздила містами й містечками України, робила замальовки. Гуртувала довкола себе художників-аматорів. Так з легких рук самої пані Бережницької, Михайла Нижника, Федора Матейчука, Мирона Гордійчука у 2003 році виникла спілка коломийських художників-аматорів "Коло-Ми-Я".
А найбільшим організаторським досягненням пані Емілії можна вважати створення мистецького центру "Світовид", яку вона разом з підприємливим сином Михайлом відкрила в місті. Тепер "Світовид" складає гідну конкуренцію Народному домові щодо проведення мистецьких заходів.
На власне 75-річчя мисткиня відкрила в своєму дітищі "Світовиді" персональну виставку живописних робіт – 33 картини.
У полотнах Емілії Бережницької багато світла, від них струменить гармонія й тепло. Густі мазки передають відкриту душу й життєлюбну позицію авторки.
"Я щаслива, – мовить художниця,
– не лише, що вмію і можу нести у світ красу довколишнього світу, а й з більш практичних міркувань, – що нарешті наша Коломия має гідний прихисток для художників, музикантів, літераторів, – це наш сучасний мистецький центр".
Текст: Андрій МАЛАЩУК
Фото: Андрій КАНЯ
