Тортики з невеличкого прикарпатського містечка Обертина вже можна скуштувати у Парижі. А незабаром в країнах ЄС продаватимуть і екологічну сушку з Тлумаччини. Виробництво "ОберХліб" у 2009 році заснував Богдан Станіславський, місцевий підприємець і меценат. У 1990-ті і на початку 2000-х чоловік займався невеликим будівельним бізнесом, а коли дозволили прибутки, вирішив інвестувати в нову справу, пише КУРС.Обертинський хліб у Парижі Заповнюємо анкету: пишемо про себе, чи не хворіли ми та рідні на певні недуги, погоджуємося дотримуватися суворих вимог гігієни, вбираємо бахили, халат, шапочку, дезинфікуємо – і заходимо на підприємство. "Це також умова сертифікації", – пояснює Іванна Долінська, спеціаліст з якості, стандартизації і сертифікації. Все починається із доставки борошна до величезного цеху-складу. Щодня сюди поступає приблизно тонна борошна першого ґатунку та близько 900 кг другого (вищого) ґатунку.У цеху печива сучасне обладнання. Коли його купували, двох працівників відправили у Польщу навчатися. При заводі, який виробляє обладнання, невелика лабораторія, де вчать на ньому працювати.Духова шафа – пічка – також імпортна, з Німеччини. Коли її купили, німецька компанія відрядила технолога, який допоміг обертинцям освоїти техніку. "Це нескладно. Потім ми самі вже закладали програми", – каже начальниця цеху Марія Погоріла.Пекарі запевняють, що використовують лише натуральні продукти, тому й печиво таке смачне.За день тут можуть випекти 200-400 кг печива. "Ми печемо так, щоб все було свіже – під реалізацію, – зазначає Марія Погоріла. – Взимку більше йде під замовлення, влітку – менше, оскільки люди хочуть морозива".У наступному цеху готують торти, пляцки, бісквіти. Тут їх дбайливо формують та прикрашають вручну. Цех також працює під замовлення і може запропонувати 24 види продукції. За день замовляють по 40-50 тортиків, а на Великдень за зміну можуть випекти і 400.Ще один цех – хлібобулочний. Тут із цеху-складу автоматично дозовано подається борошно. Далі потрапляє у тістоміс – машину для замішування тіста. Потім тісто настоюється.Булочні вироби працівниці роблять вручну.На конвеєр викладаються сформовані хлібини, а далі запікаються цілими партіями. Після цього хліб має вистигнути. Частина виробів потрапляє у хліборізку.В день випікається 6-7 тисяч хлібин. Далі продукція потрапляє в пакувальний цех.Для автомобілів "ОберХліба" облаштували власну автомийку, після проходження якої вони можуть забирати продукцію і везти клієнтам. [caption id="attachment_66577" align="alignnone" width="730"] Богдан Станіславський[/caption] Богдан Станіславський розповідає, що на підприємстві сьогодні працює понад півсотні осіб. Зарплата стартує від мінімальної і до 8 тисяч: залежить від того, скільки часу і зусиль докладає працівник. "Працівники віддаються роботі, їм вона подобається, бачу, що душу вкладають", – каже Іванна Долінська. Сьогодні продукція "ОберХліба" продається у Тлумацькому, Коломийському районах, є кілька торгових точок і в обласному центрі. Але продукція такої якості цілком готова виходити поза місцевий ринок – навіть на ринок Євросоюзу. Необхідна сертифікація є. Сертифікацію "ОберХліб" пройшов, коли в 2012-2013 роках Богдан Станіславський вирішив модернізувати і розширити спершу невеличку пекарню. У цьому йому допомагала офіційний консультант від Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) у Львові Дарія Бандера, яка сама запропонувала співпрацю. Тоді довелося багато всього змінити і перебудувати, пригадує підприємець, – від самих приміщень та обладнання і до правил роботи персоналу. Зокрема, приступаючи до роботи, відтоді працівники спершу заходять у роздягалку, де залишають особисті речі, потім приймають душ, а тоді вже – в "чисту зону" із робочим одягом. "Якщо працівник раз вийшов на вулицю, він має заново пройти цю процедуру", – каже Богдан. Спершу це було незвично. "Сертифікація потрібна не стільки для того, щоб вийти на якісь ринки, а щоб упорядкувати свою діяльність. Це є сертифікація системи якості. Тобто все розписано – як продукція закупляється, якою вона має бути, як обліковується, як заходить на виробництво, списується та все інше, – розтлумачує Станіславський. – Така сертифікація внутрішньо дисциплінує як нас, власників, так і працівників". Сертифікація тоді обійшлася у 5000 євро. Станіславський заручився фінансовою підтримкою ЄБРР за умови, що 50% вартості оплатить саме підприємство. Після двох років перебудови й реорганізації, кількох зауважень від ЄБРР підприємство "ОберХліб" без проблем отримало український сертифікат відповідності європейського зразка. Відтоді продукцію можна продавати і за кордоном, однак, аби вийти на європейський ринок, потрібно знайти надійних бізнес-партнерів, без яких зробити це вкрай складно. "Плани є, але цим всім треба ще займатися. Зараз багато часу приділяю громадській роботі… Але поки є робота і на внутрішньому ринку", – каже бізнесмен.Однак вже сьогодні продукцію "ОберХліба" можна скуштувати в Парижі. Щотижня з Обертина туди відправляється по шість автобусів з людьми. Хтось їде на заробітки, а хтось – провідати родичів. Люди набирають багато гостинців з рідної землі, особливо місцевих солодощів. Їх дарують чи продають діаспорянам, які дуже сумують за домом і за рідним смаком. Поки що в такий "партизанський" спосіб гостинці з Обертина потрапляють і в інші європейські міста. Еко-сушка за євростандартами Вже з початку серпня в Обертині починає працювати соціальний кооператив "Файні ябка". Тут будуть заготовляти сухофрукти. За словами ініціатора Богдана Станіславського, "Файні ябка" – це кооперативний рух, який стимулюватиме селян продавати продукцію, вирощену у власних садах. Поїздивши по довколишніх селах, підприємець зрозумів, що ця ідея має майбутнє. "Є люди, є можливості. Бог дає все. Нема елементарного – люди не мають де продавати свою продукцію", – каже Богдан Станіславський. "Файні ябка" продаватимуть сушку. Її виготовлення потребує найменше капіталовкладень у порівнянні з замороженням чи консервацією. Ринок збуту також широкий, особливо серед закладів харчування, які часто пропонують клієнтам натуральні узвари. Є перспективи виходу на іноземні ринки, оскільки там цінується екологічно чиста продукція. Також уроздріб продаватимуть набори із сушкою, які будуть фасуватися в екоупаковки.   На сьогодні створили громадську організацію "Файні ябка - 57" і товариство з обмеженою відповідальністю. Суть ідеї в тому, що весь прибуток будуть тратити на соціальні проекти в Обертині. За розрахунками Станіславського, для успіху проекту потрібно, щоб об'єдналися принаймні 57 інвесторів-меценатів, які готові вкласти по одній тисячі доларів у розвиток такого кооперативу. "Ми порахували, що для запуску виробництва нам потрібно 57 тисяч доларів… Тому шукаємо 57 інвесторів,  які дадуть по тисячі – як на благодійність, вони не отримають повернення, а тільки моральне задоволення… Це буде соціально успішний бізнес, і весь прибуток, який буде отримуватися від діяльності, піде на соціальні проекти. Це буде пілотний проект для області", – пояснює Богдан Станіславський. Під "Файні ябка" в Обертині переобладнують приміщення старої пекарні. При цьому дотримуються європейських стандартів, щоб одразу по завершенню будівельних робіт пройти сертифікацію ISO 9001. Виробництво планують максимально енергоощадним.А старий димохід, на якому тепер гніздяться лелеки, залишили, бо організатори вважають це добрим знаком. У подальшому продукцію "Файні ябка" планують виводити і на іноземний ринок, оскільки вона буде сертифікована. "Треба не пропускати цей момент, що наша діаспора, яка вимушено виїхала за кордон, крім того, що заробляє на себе і утримує частину економіки нашої країни, тобто своїх родичів, вкладають у будівництво тут", – зазначає Станіславський. Серед потенційних споживачів і навіть торгових агентів Станіславський бачить усіх українців у різних країнах Євросоюзу: "Вони є нашими "торговими агентами" і споживачами, бо вони хочуть чогось рідного… І не обов’язково там шукати супермаркети, бо велика діаспора, яка є там, вже є нашими споживачами", – каже підприємець. А з часом і місцевий європейський споживач підтягнеться. У "Файних ябках" не очікують, що люди одразу кинуться продавати їм усю садовину, оскільки підприємство нове і ще не створило собі авторитет. Тому на перших порах купуватимуть у селян невеликі партії. Згодом, коли люди відчують смак живих грошей, вони самі будуть привозити продукцію кооперативу. У вересні буде готова перша продукція. До кінця 2017 року плануєть виробити вже близько 6,3 тонн сушки.Селищний голова Обертина Віктор Хамут зазначає, що ідеї й зусилля Станіславського штовхають до розвитку все селище. "Це як локомотив, який тягне за собою багато вагонів, каже голова, – а наше завдання – щоб у нього не було перешкод". Текст – Олена Бас Фото, відео – Юрій Паливода