Як повідомляло Дзеркало, вчора, 14 червня, після важкої хвороби перестало битися серце відомого на Франківщині господарника, громадсько-політичного діяча, голови Матеївецької ОТГ, заслуженого працівника сільського господарства України Петра Книшука.
Як повідомляють на сайті Матеївецької ОТГ, труна з тілом покійного буде виставлена в обійсті сім’ї Книшуків у с. Перерив.
Прощальна церемонія відбудеться завтра, 16 червня, об 11:00. Ховатимуть Петра Книшука в с. Матеївці.
Довідка (За матеріалами Енциклопедії Коломийщини).
КНИШУК Петро, син Василя
(12 липня 1960, с. Космач Косівського р-ну Івано-Франківської обл. — 14 червня 2020, с. Перерів Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.). Відомий на Прикарпатті господарник і громадсько-політичний діяч, меценат. Заслужений працівник сільського господарства України (від 2006 р.).
Виростав у смт Яблунові Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Закінчив 8 класів Яблунівської СШ, з відзнакою Рогатинський сільськогосподарський технікум (1979), з відзнакою ветеринарний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту (1984). Служив у армії (1985-86). Працював у колгоспі ім. Я. Галана в смт Яблунові, в радгоспі «Косівський» (с. Спас, тепер Коломийського р-ну Івано-Франківської обл., 1986-90). Разом з дружиною Орисею Книшук стажувався у США (1990), у с. Перерові створив й очолив товариство з обмеженою відповідальністю «Прут-Генетик» (від 1993), яке займається тваринництвом.
Голова Матеївецької ОТГ на Коломийщині (від 18 грудня 2016), яка визнана в області «Кращою етнокультурною громадою Покуття» (2019).
Брав активну участь у громадському і політичному житті краю, підтримував національно-демократичні процеси, надавав різноманітну допомогу українським воякам, церквам, громадським організаціям, хворим, талановитим дітям, спортсменам, підтримував митців, літераторів, музикантів. Любив свій край і гуцульську культуру.
Керівник Коломийської районної організації ВО «Батьківщина» (від 2007). Депутат Івано-Франківської обласної ради трьох скликань (2006-10, 2010-15, від 2015). Нагороджений Грамотою ВРУ (2019) та багатьма ін. нагородами.
Жив з сім’єю у с. Перерові (від 2004), де разом з дружиною, синами й невістками вів і розвивав бізнес, розбудовував і впорядковував села громади, допомагав людям. Користувався великою повагою своїх краян.
Вічна пам'ять...