ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

header-ad

Забута владою "Канада"

Є у Коломиї мікрорайон з доволі екзотичною, як для нас, назвою Канада. Старожили кажуть, що назвали його так через таку ж віддаленість від центру, як і "справжньої" Канади від України. На цьому аналогії між обома Канадами і закінчуються: заокеанська радіє життю і користується всіма благами цивілізації, наша ж живе у смітті, без світла, води та каналізації. Назви однакові, а які різні долі.

Забутий Богом район, відрізаний від цивілізації – саме так називають Канаду місцеві мешканці. Ізольований від решти міста, він в першу чергу залізничною колією, яка стала для мешканців такою собі "залізною завісою". Та це ще півбіди, справжня біда для коломийських "канадців" – це сміттєзвалище, яке вже півстоліття розростається біля людських помешкань, пише "Дзеркало Коломиї".

Та як не парадоксально, саме воно і прикувало увагу влади та громади міста до проблем району. Раніше – скаржаться місцеві мешканці – можновладці приїздили сюди тільки перед виборами. Власне таке нехтування цим віддаленим, але красивим районом призвело до його повної деградації. Тут нема ні світла, ні дороги, ні дитячого майданчика, ні транспортного сполучення з центром, ні води, ні каналізації, ні свого депутата.

[button color="" size="" type="outlined" target="" link=""]Тут нема ні світла, ні дороги, ні дитячого майданчика, ні транспортного сполучення з центром, ні води, ні каналізації, ні свого депутата.[/button]

- Років з 5 тому, – розповідає Тарас Маркевич, мешканець вулиці Шарлая, – перед виборами, один з кандидатів до Верховної Ради в рамках якоїсь програми пообіцяв зробити у нас в районі вуличне освітлення. Освітлювати почали вулицю Шарлая, однак на цій вулиці будинків не надто багато, і вийшло так, що вулиця із світлом, однак освітлюються не житлові масиви, а поля. Звертались до кого могли, – каже пан Тарас, – але врешті-решт почали встановлювати лампочки самостійно.

Величезною проблемою району є також і погане транспортне сполучення з центром та іншими районами міста.

- Ще за Союзу, – продовжує пан Тарас, – був розроблений генеральний план забудови міста. Згідно з ним, замість залізничного моста мав бути навісний автомобільний міст, який сполучав би вулицю Січових Стрільців через Косачівську з об’їзною дорогою. Однак минув час, автомобільний міст, як бачимо, не збудували, а замість нього постав міст пішохідний. Однак він не став вирішенням проблеми, а породив нову. Пандусів тут, звичайно, немає, тому ні молоді мами з візочками, ні люди, які не можуть ходити, здолати залізничний міст не можуть. Натомість мусять обходити коліями – долати зайвих кількасот метрів та ризикувати здоров’ям.

Канада

Не інакше, як катастрофою, називають місцеві мешканці стан транспортного сполучення. По-перше, тут жахлива дорога, а по-друге, сюди не їздить жодна маршрутка. Декілька років тому, як розповідає пан Маркевич, через страшну дорогу перекинувся автобус із пасажирами і після цього жоден підприємець не хоче на Канаду їздити. Відповідно добирання на роботу чи у справах до середмістя для мешканців мікрорайону без перебільшення є величезною проблемою.

Мешканці вулиці Шарлая ідуть пішки до залізничного вокзалу, а з Косачівської – аж на об’їзну дорогу, де можуть сісти в автобуси Ценявського напрямку.

- А це 2 – 3 кілометри, – каже пані Люба, мешканка вулиці Косачівської. - Та й то не завжди можна сісти на цей автобус, буває так, що вони їдуть вже переповнені. Отак і живемо, по 2 кілометри торби тягаємо, продукти носимо і немає чим під’їхати, бо у нас бездоріжжя. А як швидку доведеться викликати? – запитує пані Люба. – А діти, – продовжує жінка, – як у школу та садок мають добиратися?

Найближчими закладами освіти для району Канади є 2-га школа та 14-ий садок. Саме тут виховується і навчається більшість молодих "канадців". "У цьому питанні люди організовуються і допомагають один одному – якщо хтось їде автомобілем, стараються брати і сусідів", – каже Тарас Маркевич.

Якщо ми вже заговорили про дітей, то особливо болючою проблемою, за словами мешканців, є відсутність дитячого спортивного майданчика.

– Логіка влади дуже проста, – скаржиться Тарас Маркевич, – їм краще поставити дитячий майданчик біля багатоповерхівки, де живе багато виборців, а тут район не дуже великий, отже, не потрібний.

Можливо, це трохи дивно буде для більшості читачів, але окрім всього нема в цьому мікрорайоні навіть таких звичних речей, як водопостачання і каналізація. Воду тут мешканці беруть із криниць. Втім якість води низька із стійким присмаком та запахом мазуту.

Та головною проблемою Канади, є, звичайно, сміттєзвалище, яке завдає місцевим мешканцям дуже багато шкоди. На громадських слуханнях, які відбулися цього тижня, мешканці одноголосно сказали, що вимагають збудувати сміттєпереробний завод, активісти запевняють, що якщо влада не буде шукати у цьому питанні власної вигоди, це цілком можливо вже найближчим часом.

Ось так живуть коломияни мікрорайону Канада – вулиць Шарлая, Косачівської, Залізничної. А що про це все думає влада? За коментарем ми звернулися до міського голови Ігоря Слюзара.

Він визнає, що останніми роками цим районом влада не надто цікавилася. Вулиця Косачівська не в дуже гіршому стані, ніж міжквартальний проїзд на вулиці Сахарова, – каже пан голова і продовжує: останніх років 20 нічого не робилося, все занепадало. Відповідно тепер і роки потрібно для того, щоб усе відновити.

Втім із приходом до Коломиї інвестора "Леоні" мікрорайон "Канади" значно оживиться, – переконує мер. Справа в тому, що, відповідно до інвестиційної угоди з німцями, Коломия має забезпечити для заводу каналізацію. Відповідно її отримають і мешканці району. Для цього з обласного бюджету вже навіть виділено півтора мільйона гривень. Вже за власні кошти місто зобов’язалося провести до "Леоні" і водогін.

Що стосується сміттєзвалища і побудови сміттєпереробного заводу, то тут, за словами Ігоря Слюзара, не все так просто і не залежить тільки від однієї міської влади. Будувати завод економічно невигідно, каже мер, адже в Україні надто низькі тарифи на захоронення сміття та низька вартість зеленого тарифу від переробки сміття на електроенергію. В цьому питанні потрібно тиснути на Верховну Раду для того, щоб та дала стимул переробним підприємствам. А поки що домовились про те, що до 2018 року сміття і надалі возитимуть на діюче сміттєзвалище, а там разом з районом планують будувати сміттєпереробний завод.

–          А взагалі, – завершив міський голова, – такий стан мікрорайону не тільки з вини влади, але й з вини самих мешканців. Маршрутки, води, дитячого майданчика там нема, бо за останні два роки ніхто до міської ради не звертався. Тепер є активність громади, відповідно, міська влада відреагує. Активність громади завжди викликає рух назустріч.

Віктор ФІТЬО